25-го грудня: як волиняни переходять на нову дату святкування Різдва
-
-
>
-
>
-
>
2224
Цього року Україна вперше офіційно відзначає Різдво за новим календарем – 25 грудня, а не 7 січня.
Район.Життя вирішив поцікавитися у волинян, як їм дався цей перехід, чи не було складнощів та що для них це означає.
А також які передріздвяні традиції є у їхніх родинах, які страви готують на Святвечір та як відзначають одне із найбільших християнських свят – читайте далі:
Ігор Денисевич, директор CID Media Group
Відзначаємо Різдво 25-го грудня з сім’єю вже другий рік, я дуже радий, що перейшли на цю, правильну, дату. Ми прихожани Православної церкви України, і вже минулого року наш батюшка благословив святкування 25-го. Тому я радий, що цього року до цього прийшли вже всі. Бо вважаю, що календар, за яким святкували раніше, є неточним.
Наша родина сприйняла перехід позитивно. Тому загалом у святкуванні нічого не змінилося, окрім дати.
Не скажу, що маємо якісь особливі традиції. На Святвечір йдемо до моїх батьків на вечерю. Основна страва, як і у всіх, – це кутя. А також дотримуємося того, що на столі має бути 12 пісних страв.
Обов’язково колядуємо за столом, спілкуємося. Діти вчать якісь віншувальні вірші. А на Різдво чи після Різдва їдемо до батьків дружини.
Раніше ще, коли були живі дід із бабою, то ходили до них. Зараз залишилася тільки бабуся, то вона святкує разом із нами.
Вікторія Климчук-Длугач, письменниця
Цього року відзначаємо Різдво 25 грудня. У нас частина родини – православні, але є й католики, тому ми завжди святкували Різдво двічі. А цього року вперше вся родина перейшла на одну дату.
Для мене не змінилось нічого. Я філософ-релігієзнавець за освітою, тому чудово розумію особливості, у тому числі політично-історичні святкування в обидві дати.
Я не є релігійною людиною, але у Різдві (у будь-яку дату) найбільше ціную культурний та особистісний вимір: традиції (які часто мають коріння у дохристиянських часах) та єднання родини за одним столом – це безцінно.
Читати також: Не винна: у Луцьку Вікторія Климчук-Длугач вперше презентувала свою дебютну книгу
У нас все класично, як для Волині: збираємося у найстаршої в нашій родині (моєї тітки), 12 пісних страв, перед їжею – молитва, горить свічка, наприкінці вечора – усі колядуємо. В дитинстві ми ходили колядувати у бабусі в селі, і це був цілий квест: обрати «репертуар», вивчити обовʼязково нові колядки. Мабуть, саме тоді я подолала страх перед публічним виступами.
Зараз, коли я вже доросла, пускаю до себе дітей-колядників, але вони у більшості один куплет і приспів співають і дуже технічно, точно не так, як ми з сестрою за кілька тижнів починали готуватись. Втім все рівно приємно, що українські традиції живуть.
Анна Єкименко-Поліщук, піар-менеджерка мережі SPAR та «Наш Край»
Ми перейшли на цей календар ще минулого року. Тобто Святвечір відзначали 24 грудня. У чоловіка покійна бабця мала польське коріння, тому в його родині й раніше було прийнято святкувати і 24 грудня теж. Як на мене, то це набагато логічніше з усіх точок зору. Увесь цивілізований світ святкує 25 грудня. Тоді й 31 січня – це Щедрий вечір.
Для мене трішки складно було звикнути, що 6 грудня Миколая, а Анни тепер – 9 грудня. Я просто й так часто дати плутаю, а зі змінами, то просто роздрукувала календар і повісила на робочому столі.
Наразі, поки в мене є батьки, а у Віталіка мама, то і Різдво, і Великдень ми відзначаємо з ними. Тому чесно скажу, що готують в основному вони. Моя мама має традицію щороку готувати 12 пісних страв – це і борщ, і солодкі пампушки, і багато всього, що ми їмо лише раз у рік.
З традицій – вважалося, що першій кутю треба дати худобі. У нас із худоби є лише киця, тому ми кладемо їй ложечку)) Що дивно – вона зазвичай облизує кашу, а іноді й їсть.
Проте це свято не так про їжу (особливо, якщо ти не дотримуєшся посту), як про час, який ти проводиш з родиною. Та й зазвичай – це гарний період прикрашених вулиць, будинків та подарунків. Звісно, що як минулого, так і цього року, якогось великого святкування чи поїздок на різдвяні ярмарки ми не плануємо. У планах – провести час із батьками й, звісно, задонатити на ЗСУ. Адже лише завдяки їм ми повернули собі цей календар та святкуємо Різдво в Україні.
Заріна Дацик, начальниця відділу молодіжної політики у Департаменті молоді та спорту Луцької міськради
Наша родина відзначає Різдво Христове цьогоріч 25 грудня вперше. Минулого року ми ще не були готові до цього, але всерйоз замислювалися. Вважаю, що святкувати і 25 грудня, і 7 січня (двічі) не дуже правильно, а от дати трохи більше часу на перехід до нової дати, адаптації (час для прийняття нових правил) – доречно. Але це лише моя суб’єктивна думка.
Загалом для нас цей перехід не був аж надто складним. Але тут варто зауважити, що моя сім’я багатонаціональна, ба більше – у нас в родині представники та представниці навіть різних релігій, що неодмінно позначається на всіх традиціях та поглядах. Тому у нас все доволі демократично та не ортодоксально.
Для мене один з аргументів «за» відзначення Різдва саме 25 грудня – відхід від традицій московії. Звісно, це навряд чи має бути головним аргументом, і він не пов'язаний з релігією, але ментально це дуже впливає.
У нас в родині немає аж таких сильних традицій, і навряд чи ми можемо вважати себе ревними християнами, але я намагаюся привчати хоча б нашу дитину до традицій. Принаймні – мені хочеться відкрити для неї цей світ. Її вік дуже цікавий – вона підліток, тож має масу питань, що стосуються релігії, релігійних свят, канонів, традицій. Хочеться, щоби саме в неї було вже повне бачення, можливість аналізувати, робити висновки.
Зараз багато проводиться різноманітних заходів для молоді, в тому числі під національні, релігійні, культурні свята. Стараюся хоча б, щоб дитина могла їх відвідувати та через такі заходи дізнаватися більше про традиції українського народу загалом. Для мене це важливо – дати їй ці можливості, а чи скористається вона ними і чи зацікавиться – то вже її вибір.
Загалом, єдина й основна традиція цього свята – сімейність. Ми обов’язково маємо бути разом в цей день та за святковим столом. Традиційно, звісно, кутя, але в нас вона з рисом. Скільки себе пам’ятаю – саме з рисом. Горіхами, медом, маком теж – звісно. Кожного разу замислюємося над пісними справами, намагаємося винайти і щось нове.
Але головне – духовний зв'язок, підтримка і взаєморозуміння в родині – в такі дні це відчувається з подвійною силою. І так би хотілося, щоб всі родини збиралися за святковим столом, але нині дуже багато з них не мають такої змоги. І це розуміння ятрить душу. Тож ми не повинні забувати завдяки кому можемо збиратися своїми родинами…
Інна Семенюк, редакторка видання «Сім’я і дім»
У нашій родині, скільки себе пам’ятаю, шанували 25 грудня. Не святкували, проте ставилися з повагою. Мама завжди казала, що пів світу святкує Різдво, не годиться цього дня важко працювати. Років з десять дедалі частіше говорили про те, що варто було б змінити і нашу дату Різдва, бо новорічні святкування припадають на піст, а це негоже і взагалі нелогічно. А зараз я вважаю, що будь-що, що бодай на дюйм віддаляє нас від… (не буду про чортів згадувати при святі) – це добре, і я це підтримую.
Та й зараз усе стало на свої місця! Святкуємо Різдво разом з усім цивілізованим світом, щедруємо 31 грудня, а посіваємо і вітаємо з Новим роком 1 січня. Тепер усі наші давні традиції органічно «вписуються» у нові дати.
Відтепер для нашої сім’ї Різдво – лише 25 грудня. Причому цьогоріч воно об’єднає всю нашу родину, яка опинилася у різних куточках світу. Але хто б де не був, впевнена, що кожен відтворить наші різдвяні традиції: готуватиме на Святвечір кутю й узвар (можливо, не зі звичних, а з місцевих продуктів), на стіл поставить пісні страви (можливо, не 12, але точно будуть наші, українські) і співатиме колядки.
Різдво – це не про те, де і коли, а про те – що у тебе в душі. Так, цьогоріч вперше святкуватимемо Різдво за новою датою, але всі наші традиції залишаться незмінними – і це головне.
Різдво – це не про свято і святкування. Для мене це насамперед про традиції. Навіть якщо немає святкового настрою. Навіть якщо сумно і тривожно. Традиції – це те, за що можна триматися у найбурхливіші часи, і найцінніше, що ми можемо передати у спадок нашим дітям: традиції, відчуття єднання поколінь і родинного тепла.
Різдво – це не про їжу. Хоча традиційні українські різдвяні страви – дивовижні, у кожному куточку – своя унікальна! Нещодавно дізналася, що подекуди замість куті на Святвечір готують бобальки (маленькі палянички), які засмачують медом, маком, горіхами. Печуть дуже красиві колачі, струцлі, престулники, керечуни – то все різновиди різдвяного хліба. Борщ з вушками, грибна підпалка, шарпанина, кизлики, киселиця, пампухи з рожею… А пляцки? Їх печуть до свята одразу по кілька видів з різноманітними коржами і начинками, щоб не повторювалися, – це взагалі фантастика! Причому і смак, і майстерність господинь, які це все готують. (До речі, якщо шукаєте перевірені рецепти, то ласкаво просимо на сайт simya.com.ua – там пляцки на будь-який смак і всі рецепти від господинь). І так хочеться усю цю різдвяну смакоту спробувати приготувати! І це не про їжу, а про традиції, які передаються з покоління у покоління).
А чим особливий наш різдвяний стіл? Я щороку готую «п’яну» кутю. Вона практично не відрізняється від класичної: варена ячмінна крупа (у нашій родині десятиліттями готують кутю саме з перлової крупи), мед (якщо густий, трішки розводжу узваром), мак, горіхи. А от родзинки непрості: їх завчасно замочую в ароматному алкоголі (ошпарюю і заливаю ложкою-двома коньяку, можна рому) або додаю ложку алкоголю безпосередньо в кутю, коли її заправляю. Це не кулінарна забаганка, а радше хитрість: кутя із додаванням невеликої кількості алкоголю добре зберігається і не перекисає. А ми її готуємо багато! Я ще тиждень після Різдва я можу хоч кожен день їсти кутю – така вона мені добра!
Іван Мирка, депутат Волинської обласної ради
Цього року я відзначаю Різдво 25 грудня, так як і минулого. Бо ще рік назад перейшли на новий календар. Крім того спонукав усіх переходити. Я говорив зі своїм святим отцем, що слід так робити. І відповідно наша парафія пепейшла на новий календар раніше. Також маю досвід відзначення Різдва 25-го, коли в 1999 та 2000 роках вчився у Німеччині.
Ми вже рік йдемо за новим календарем. Крім Різдва, відзначали також і Водохреще, Івана, Миколу. Перехід є абсолютно легким. Просто треба мати календар із собою.
У нас надзвичайно традиційна сім’я. Все має бути чітко – ялинка, прибирання, заспокоєння і вмиротворення відносин, церква, сповідь, покута, причастя, молитва, 12 страв, кутя, вертеп, колодки. Усе це присутнє в традиціях волинських і галицьких.
Різдво для нас – це виключно в родинному колі і колі найближчих друзів, кумів. Збираємось у мами. Я граю на дримбі, діти співають колядок. Об’їжджаємо родичів.
Зі страв – це кутя, підпалки (волинська страваі), вареники з капустою, риба смажена, червоний борщ, ясь (галицька страва старовинна), сушені смажені білі гриби (старовинна страва), узвар.
Зміни у відзначенні Різдва відчулися серйозні, але з іншої причини. Через війну. Не було гучних святкувань, але були колядки, щоправда, у вужчому колі. Бо людям, котрі мають тяжкий біль втрати рідних, важко зі сторони дивитися на чуже почуття радості. Тож ми висловлюємо солідарність з усіма, хто тяжко духовно чи фізично пепеживає ці часи.
Додалося до всього допомога сім’ям загиблих і воїнам. Цього року близько 70 подаруночків ми наготувили для сімей загиблих.
Також передаємо співробітникам і родичам різдвяні подарункові набори на фронт.
Богдан Коваль, телеведучий
Відтепер будемо відзначати Різдво 25 грудня й дуже тішимося, що робитимемо це з усім цивілізованим світом в унісон. Хоча вже й минулого року мали кутю на вечерю 24 грудня.
Будемо дотримуватися українських традицій Різдва, як і раніше: співати колядки, згодом і щедрівки, готуватися до вечері. Певних особливих традицій не маємо, все, як у всіх.
Ще раніше для мене поставало питання, чому ми не святкуємо Різдво саме 25 грудня, то ж перехід церкви на Григоріанський календар був не те, що очікуваним, а навіть бажаним.
Звісно, потрібно прожити весь цикл Різдвяних свят, аби звикнути до нових дат, але впевнений, що швидко запам'ятаємо, що й коли.
Ольга Усата-Яренчук, громадська активістка
Цього року святкуємо Різдво Христове 25 грудня. Минулого року ще не зовсім змогли перелаштуватись на новий календар, трішки святкували 25-го, і трішки 7 січня. Цьогоріч – уже все за новим календарем.
Читати також: Весілля на Районі: у Ковелі одружилася непересічна пара на візочках
Нічого не змінилося у святкуванні після переходу, головне – звикнути до нових дат.
До Різдва готуємось, як і в багатьох родинах, – прибирання, готування традиційних страв з кутею та дідухом під образами.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
