Як працюють оператори безпілотників: історія «Джокера»

26 Квітня 2024, 17:47

674

«Джокер» – це позивний Михайла, уродженця Закарпаття, який попри непризивний вік та проблеми з здоров’ям, пішов захищати Батьківщину від агресора.

У перші ж дні повномасштабної війни Михайло відвіз свою сестру з Києва додому на Закарпаття й пішов у військкомат. Про це повідомляють у 128 гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.

На той момент бійцю було 24, тобто під мобілізацію він не потрапляв, а також був обмежено придатний до військової служби. Проте у військкоматі відмовився від ВЛК й попросився не в ТРО, а в бойову бригаду.

Так Михайло потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду, зараз служить у підрозділі безпілотних літальних апаратів, працює з FPV-дронами. Навчався кервати безпілотниками Михайло у Києві, проте справжній досвід здобув на бойових виїздах.

Товариші дали йому позивний «Джокер».

Яка роль безпілотників у бою

Михайло зазначає, що використання дронів у війні дуже стрімко йде вперед. Влітку 2023 оператори безпілотників тільки підтримували піхоту й придушували передові вогневі точки ворога, а техніка давала змогу працювати на відстані 2-3 кілометрів.

Зараз є можливості вражати і піхотні, й артилерійські, і мобільні броньовані цілі на відстані 10 – 12 кілометрів.

«Відстань ураження й потужність боєприпасів для FPV-дронів із часом тільки зростатиме, проте й зараз це дуже потужна сила. Ми частково перекриваємо дефіцит боєприпасів у артилерії, точність у нас вища. Правда, для цього необхідна одна важлива умова – здатність обійти ворожий РЕБ (радіоелектронна боротьба). Тому доводиться часто міняти частоту, шукати різні методи, щоб обійти перешкоди. Ворог робить так само, йдуть постійні перегони…», – розповів військовий.

Робота оператора безпілотника – це бути ціллю для ворога

Оператори БПЛА часто самі стають пріоритетною мішенню для ворожих безпілотників. «Джокер» знає це зі свого досвіду.

Одного разу, коли Михайло вдало знешкодив ціль, він мав повертатися з бойової позиції. За ним підїхало авто, яке згодом наздогнав ворожий дрон. Безпілотник не влучив в авто, вибухнувши неподалік. Наступний дрон влучив у праві передні двері – це було авто із правим кермом, тому загинув водій, зліва сидів Михайло, який отримав контузів, у нього лопнули обидві барабанні перетинки.

«На жаль, усе передбачити неможливо… Та машина була з сусіднього підрозділу, бо наша (з лівим кермом) не завелася. Якби завелася, попереду праворуч сидів би я. Я не вірю, що доля людини написана наперед, так сталося – це трагічна випадковість, яких на війні дуже багато…», – поділився військовий.

Після лікування, яке включало дві операції, «Джокер» повернувся в підрозділ і продовжив воювати. Згодом на бойовому виїзді він отримав ще одну контузію, але швидко відновився.

Яка ситуація із безпілотниками у ворога

Із свого досвіду Михайло зазначає, що в агресора є різні за класом та навичками підрозділи.

«Ми бачимо, як працюють ворожі БПЛА й можемо оцінити їхній професіоналізм. У росіян є різні підрозділи: слабкі, які роблять багато помилок, і досвідчені, в яких самим можна повчитися», – запевнив Михайло.

Загалом за рівнем навичок українські та російські оператори безпілотників десьна одному рівні, але у ворога краще забезпечення, більше дронів.

«Ми літаємо під конкретні цілі, а вони можуть летіти навмання й шукати ціль самі. А якщо не знайдуть і впадуть, для них це не проблема. Тому ми мусимо «виїжджати» за рахунок більшої ефективності», – поділився «Джокер».