Мистецтво бути в парі: відомі волиняни розповіли, як вирішують конфлікти у сім’ї
-
-
>
-
>
-
>
2600
15 травня в Україні та у світі відзначають Міжнародний день сім'ї. Його затвердила Рада ООН у 1994 році, щоб привернути увагу до проблем сім'ї у різних країнах світу.
Багато казок та фільмів закінчуються моментом весілля і «жили вони довго і щасливо». У житті ж після того, як пара стає сім’єю, все тільки починається. Не обходиться і без конфліктів чи сварок.
Район.Життя вирішив з’ясувати, як у родинах волинян виходять із таких ситуацій. Дехто у шлюбі десятки років, дехто – лише кілька, але кожен напрацював власний механізм і радо поділився своїм досвідом і порадами.
Олена Кузьмич, журналістка, соціальна працівниця по роботі з громадами Благодійного фонду «Рокада» Волинь
У парах часто буває – хтось думає, щоб інший здогадався, що він хоче. Який подарунок він хоче, наприклад.
Ми з чоловіком знайомі вже двадцять років, одинадцять з яких – у шлюбі. І наш головний принцип – сказати все словами через рот. Це стосується і планів на майбутнє, і того, що тобі подобається/не подобається. Тому ми не маємо сварок. У нас навіть підвищити голос один на одного – це «фу-фу-фу».
Із чоловіком про багато що домовилися на самому початку. Ми не християни, і на весіллі говорили один одному обітниці, і це були не просто красиві слова для гостей. А коли побачили, що щось перестало працювати, пара може переукласти обітниці і закласти щось інше. Ми так зробили, коли народилася донька – домовилися, що її виховання буде на паритетних умовах.
Часто пари сходяться і мають думку «Я його виправлю, перевиховаю під себе». Це все фігня, тому що люди змінюються лише тоді, коли самі хочуть.
Я за те, щоб чоловік і жінка жили до шлюбу разом, щоб побачити один одного в побуті і не мати якихось ілюзій. Бо для когось чисто – це все запхнути в шафу, щоб воно не випадало, а для когось – ідеальний порядок.
Потрібно розуміти, як мислять чоловіки, а як жінки. Наприклад, що чоловіки люблять чіткі плани. І тому я можу скинути чоловіку фото букетів до річниці і сказати: «Цей був класний».
Треба навчитися жити з «тарганами» один одного. Якщо у тебе синенькі, а в нього фіолетовенькі – бажано, щоб вони якось ходили разом.
Стосунки – це така сама робота. І над нею треба працювати разом. Не розповідати про якісь образи подругам, а йому. Або ходити до психологів.
Моя порада – якщо виникають якісь конфліктні ситуації, говорити через «я-повідомлення». Не «Ти козел, що прийшов о 12 ночі», а «Я хвилювалася за тебе, мені б хотілося, щоб ти попереджував, коли затримуєшся з друзями».
Ще дуже важливо – дорослі люди мають жити окремо від батьків. Не жити Кайдашевою сім’єю. І своїх дітей навчитися відпускати.
Дарина Самолюк, психологиня, засновниця проекту Школи лідерства Rabbifox
Конфлікти – це тема мого професійного інтересу. Й інтересу мого чоловіка також, адже ми обоє юристи, а останні вісім років я працюю в сфері психології.
Там, де є дві людини і більше – неминуче будуть і конфлікти. Адже це зіткнення інтересів. І якщо бути чесними з собою та іншими – наші інтереси рідко співпадають. Питання – чи мають люди чіткі алгоритми та уміння виходити з конфліктних ситуацій. Ми маємо. І це професійна компетентність і досвід наших 17 років спільного життя.
Кілька основних принципів:
1. Не знецінювати себе та партнера, не оцінювати особистість за вчинками і словами.
2. Говорити про себе та свої потреби прямо, а не засуджувати та маніпуляціями натякати на бажане.
3. Нести особисту відповідальність за свої «хочу».
4. Мінімум стереотипів у стосунках: що «повинна жінка» чи «що зобов’язаний чоловік», максимум домовленостей.
5. Любити – це почуття, і зменшення рівня роздратування, образ, провини, страхів веде до якісної любові. Кожен дбає про власні емоції та почуття.
6. Нові спільні проекти, події, ідеї підсилюють інтерес один до одного.
7. Партнер – це цілий світ і уміння приймати його особливості, мінуси – надзвичайно помічне.
Наталія Благовірна, проректорка з навчально-виховної роботи та комунікації ВНУ імені Лесі Українки
Цього року у травні минуло 25 років, як ми у шлюбі. Хоч знайомі триваліше. Ми з Максимом – колишні однокласники.
Максим запросив мене на побачення в кінці 11 класу. Відтоді ми синхронно разом. Фактично, зростали разом, відточували якісь розбіжності у сприйнятті світу довкола і формували особистий досвід дорослої людини, взаємодіючи.
Як на мене, кожну родину, тривалість та інтенсивність стосунків, комфортність атмосфери, як кожен мислить і діє у певних обставинах, визначає кілька складових. Це світогляд, цінності, переконання, внутрішній світ і почуття кожного з партнерів, врешті як себе фізично людина почуває в певний момент.
Визначальним у нашій сім’ї є те, що світоглядно ми багато у чому співпадаємо, тобто однаково сприймаємо довколишній світ.
Звісно, у кожного свій темперамент, своє бачення окремих моментів – і це добре. Важливо приділяти увагу внутрішньому стану один одного, проговорювати розбіжності. У стосунках завжди є простір для маневрів та нововведень.
У християнській родинній традиції є чудове слово, що означує двох, які перебувають у шлюбі, – «пóдруги». Тобто партнери, об’єднані родиною, взаємодіють на основі поваги, визнання індивідуальності кожного, можливості для власного простору, обіцяючи любов і вірність, підтримку і обов’язок дбати один про одного, і про внутрішній комфорт кожного також.
Як ми навчилися виходити із конфліктів? Перш ніж відповім на це питання, думаю, варто проговорити, що я вважаю конфліктом.
Як на мене, це розбіжність у сприйнятті якихось життєвих обставин чи індивідуальних дій, яка так і не була проговорена, партнери не знайшли чи не пробували побачити дотиковість у сприйнятті і співдії. Можна по-різному сприймати якісь моменти, формувати свої дії і якщо партнер не співпадає у цьому з вами, а ви це ігноруєте, то виникає конфлікт. В якийсь момент «заморожувати» розбіжності не вийде і доведеться все обговорити та узгодити позиції. Краще швидше, тоді і конфлікт як такий не виникне, буде лише компроміс різнобачень.
Тому вирішуємо, домовляючись, хтось іде назустріч першим в одній ситуації, хтось – в іншій. Якщо є бажання домовитись в обох, дорослі люди завжди порозуміються, колись гостріше, колись легше.
Марія Адамчук-Коротицька, засновниця благодійного фонду «Стопрак»
Коли ти живеш у шлюбі, конфлікти – неминучі, і це логічно: з’їхалися разом жити двоє різних людей, з різними характерами, вихованням і баченням речей. Є, правда, один варіант повністю безконфліктного сімейного життя, описаний бароном Мюнхаузеном: «Після весілля ми одразу поїхали у весільну подорож. Я до Туреччини, дружина до Швейцарії, і прожили там три роки в коханні та злагоді». Не кожному підійде, але як варіант)).
Я – максимально неконфліктна людина, ціную сім’ю і домашній затишок, тому зі мною дуже комфортно жити у шлюбі. Проте я маю свої кордони і ціную свою свободу. Відповідно ціную кордони і свободу свого чоловіка. Якби мене попросили дати поради молодим сімейним парам, як зробити своє подружнє життя максимально комфортним і зменшити кількість конфліктів у родині, то вони були б такі:
– Виходьте заміж/одружуйтеся з людьми, у яких з вами однакові цінності. Характери можуть бути різними, а от коли ви змушені поступатися своїми цінностям – це вже велика проблема.
– Шукайте людину схожу з вами у побутових звичках: якщо ви «порося», то шукайте таке ж саме «поросятко», бо з любителем/любителькою чистоти вам буде складно ужитися; те саме, якщо ви любите регулярно «тусити» до ранку в клубах: не варто шукати собі другу половинку, яка їх ненавидить і любить проводити час в тиші вдома.
– Відразу обговоріть наявність дітей і їх кількість (це – мегаважливо зробити поки ви «на березі»!).
– Не тримайте в собі образи. Завжди говоріть один з одним. Накопичені роками образи в один день можуть вилитися в розлучення.
– Не гнобіть і «не ламайте» свого партнера.
– І найголовніше: одружуйтеся/виходьте заміж лише ПО ЛЮБОВІ! Любов – це найголовніше в житті!
Юлія Євпак, засновниця спільноти Pro Women UA
У нас були й величезні сварки, і великі, і просто маленькі. Це життя. Ми ніколи не ділили сфери впливу в нашій родині між собою, могли сваритися через індивідуальні бажання, коли хтось один з нас (в основному це я) хотів/ла щось на рівні супер егоцентричного для себе самого.
Оце та природа конфлікту, коли потрібно сісти та проговорити словами через рот, що тобі не ок, що партнеру, що ми далі робимо з цим, чи є в нас стратегія виходу з кризи. Я так завжди роблю: проговорюю, що мені не ок, прошу партнера озвучити його «не влаштовує».
Взагалі для мене чимось дивним є сварки заради сварок, бо в моєму культурному коді зашиті установки про особисті кордони людини. Мабуть, тому я чітко можу визначити свої межі та повагу до чужого особистого життя. У сімейних відносинах треба також розуміти, що крім спільного, ще є й особисті захоплення. Наприклад, мені потрібно бути час від часу самій, мій партнер про це знає та не ображається, якщо я кудись йду сама.
Моя порада: почніть між собою говорити та поважати особистість іншого, тоді конфліктів не буде.
Алла Харчук, художниця, засновниця художньої студії «Світ творчих людей»
Ми з Дмитром уже багато років разом. Коли думаємо про ці роки, то просто не віриться, що вже стільки минуло. Але досі пам’ятаємо день нашої зустрічі. З перших хвилин розмови зрозуміли, що у нас дуже багато спільного. Ми обоє творчі люди. Діма має музичну освіту. Коли ми зустрілись, він тільки починав займатись дизайнерською справою. Пробував шити взуття. Мене це дуже захоплювало, коли побачила хлопця, який сидить за швейною машинкою та щось шиє… Я писала картини та розповідала йому про мистецтво…
Нам завжди було цікаво разом. Наші розмови були вищі за повсякденність. Ми багато спілкуємось і зараз. Любимо разом зустрічати схід сонця. Разом розвиваємось. Конфлікти можна звести до мінімуму, коли вивчаєш психологію. Якщо чоловік розуміє, як мислить жінка, а жінка розуміє, яке мислення має чоловік, – то конфлікти практично не можливі.
Дуже важлива глибока повага одне до одного. Коли поважаєш, то бережеш ці стосунки. Розумієш, що ви не просто дві половинки, ви одне ціле, та кожен окремо є цілісною особистістю. Про все можна домовитись, попросити. Якщо ти дійсно любиш, то не хочеш образити людину. Хочеш їі зрозуміти, підтримати, допомогти. Чоловік з дружиною повинні бути подібні руці і очам: коли руці боляче – очі плачуть, а коли очі плачуть – руки витирають сльози.
У нас спільні духовні цінності. Ми любимо допомагати людям. Коли розпочалася війна, я активно працювала з дітьми ВПО, мій чоловік дуже підтримував мене у цьому.
Не розуміємо коли кажуть, що побут розбиває стосунки. Побут – це невідʼємна частина життя. Можна усе робити разом. Тільки від нас залежить, чи будуть наші будні сірими, чи наповненими змістом. Любов не живе три роки, вона живе рівно стільки, скільки двоє хочуть,щоб вона жила.
Не буває такого, що комусь пощастило, просто часто не видно тієі невидимої праці над стосунками. Коли двоє люблять, бережуть, сім’я має бути, як улюблена, ювелірна робота, в якій не хочеться брати вихідних чи їхати у відпустку. Сім’я – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства (Фелікс Адлер).
Надія Шеремета, засновниця ювелірної компанії «ВАШ Ювелір»
Секрет наших стосунків простий – це кохання. Це почуття, яке і є фундаментом щасливого шлюбу. В нас все, як у вислові: «Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня…». Так часто про це мені каже чоловік.
Поєднує нас творчість, спільні захоплення, а також постійний шлях саморозвитку. Ми прагнемо пізнати щось нове, будуємо спільні плани, втілюємо мрії, над якими працюємо у парі, тобто нам цікаво не зупинятись на досягнутому. Так ми і в творчості, і в професійній сфері доповнюємо один одного. Саме через процес саморозвитку ми один для одного залишаємось ще не прочитаною книгою.
Конфлікт – це якось вже дуже серйозно. Тоді ми зосереджуємся на кращій якості , яка є в кожному з нас, на позитиві – і все, як рукою знімає. У нас швидше суперечки виникають, тоді ми стараємось знайти серединний шлях, який буде найкращим для нас обох. Люди – вони, як діаманти: чим більше граней, тим більше блищать; чим більше їх шліфуєш, а людину любиш, тим більше вона розквітає поруч.
Конфлікт – це завжди початок росту, розвитку, того, над чим потрібно ще попрацювати. Якщо дивитися під таким кутом, то будь-який конфлікт може слугувати для укріплення стосунків. Але це в тому випадку, якщо кожен працює над пізнанням себе, саморозвивається. В іншому випадку конфлікт може стати точкою болю.
Щоб менше було конфліктів в сім’ї, варто більше розмовляти, обговорювати свої почуття, бути відкритими і чесними один перед одним. Де є щирі, відверті, добрі і люблячі відносини – там немає місця конфліктам.
Юлія Дзьобик, журналістка та поетка
Ми познайомилися з Єгором у кінці 2017, а через пів року одружилися (щоразу жартуємо з цього приводу, що насправді можна було й швидше). Тож цього літа у нас перший ювілей, 5 років у шлюбі.
Перший рік ми абсолютно не вміли сварилися, тому виглядало так, наче конфліктів зовсім нема. А далі стало зрозуміло, що жодні стосунки двох насправді не можуть бути абсолютно безхмарними, бо на те ви й різні люди, хоч і закохані. А те, що конфліктів нема, виникає з мовчання обох і задавнення образ.
Ми й далі не особливо сваримося, оскільки дуже болісно сприймаємо такі процеси, але випрацьовуємо правило більше розповідати про свої емоції, більше прислухатися і головне – не давати непорозумінню нашаруватися і вилитися в конфлікт. Ще важливо для нас – у момент якихось важких розмов не розкидатися словами та образами, які потім сидітимуть в нас ще довго після примирення.
Загалом нам багато в чому пощастило зі спільністю поглядів та смаків, тож причин для конфліктів не сильно багато. Але це життя, а віднедавна життя із маленькою дитиною, тож намагаємося відрізняти якісь непорозуміння у важливих питаннях від просто бажання покричати через перевтому чи недостатність сну.
На першому році шлюбу ми побачили, що двоє людей можуть дуже по-різному сприймати побут. Згодом вирішили з таких причин не сваритися, а сприймати з цікавістю той факт, що інша людина може складати шкарпетки у свій спосіб, мити посуд не так, як ти звик, або ж куховарити у звичному для себе темпі. Це часом справді виглядає як якесь відкриття: «А що, так можна було?».
Сварки в стилі італійської сімейки – то точно не про нас, але якісь дрібні конфлікти непогано підсвічують власні потреби чи прагнення, яких могли не помітити в собі раніше. Тож в помірних дозах конфлікти бувають корисними, але все ж потрібно домовлятися і бачити компроміс в кінці тунелю. Бо без цього ніяк у довгострокових стосунках люблячих людей, які хочуть бути разом і не жертвувати при цьому собою.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
