Ведення домашнього господарства: обов’язок жінок чи спільна праця

Функцію ведення домашнього господарства суспільство зазвичай покладає на жінок, нерідко обґрунтовуючи тим, що у них «це краще виходить». Однак справжня причина в тому, що домашня робота не приносить прибутку, а отже, згідно зі стереотипним уявленням, чоловік не повинен її виконувати, а має заробляти гроші й утримувати сім’ю.

Щоб привернути увагу до питань ведення домашнього господарства, грамотної економіки, до розвитку нової професії домогосподарки/домогосподаря, ще у 1982 році Міжнародна федерація домашнього господарства започаткувала Всесвітній день домашнього господарства, який відзначають щорічно 21 березня.

Близько 100 років тому ведення домашнього господарства було дуже трудомістким завданням. Домашні справи, які ми вважаємо простими та швидкими для виконання, часто займали кілька днів. До них належало і виробництво мила, інших засобів для миття, свічок тощо. Коли з початком промислової революції ці завдання були передані стороннім виконавцям і жінки почали працювати на фабриках, ведення домашнього господарства стало орієнтованим на сім’ю.

Із того часу відбулося чимало змін, жінки залучені в різних сферах суспільства і на різних посадах, однак вони все ще виконують основну частину домашньої роботи у другу чи третю «зміну».

Згідно з результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеним у 2020 році, більшість респондентів вважають, що «найважливіше завдання жінки — дбати про дім та сім’ю (83%)», а чоловіка – заробляти гроші (75%). Водночас 68% погоджуються, що через сімейні зобов’язання жінки обмежені у свободі.

Ці дані відображають стереотипні уявлення суспільства як про ролі жінок і чоловіків, так і про «чоловічу» та «жіночу» домашню роботу.

Однак часи змінюються і разом з ними – розуміння того, хто у родині чи партнерстві має займатися домашнім господарством, чи заробляти гроші. Все частіше люди обирають справедливий розподіл домашніх обов’язків, аби всім вистачало часу для самореалізації та відпочинку.

Розподіл роботи у сім’ї: опитування Район.in.ua

Опитування

Оксана, 30 років:

«Чесно кажучи, то болюча тема для мене. Бо я постійно в боротьбі за це. Існують стереотипи, що уся хатня робота, в тому числі приготування їжі, лежить на плечах жінки. А коли з'являються діти, то тим більше. Єдиним виходом із ситуації залишається розмова і пояснення, що поділ на «чоловічі» і «жіночі» обов'язки дуже умовний і нав'язаний. 

І так, варто обговорювати і домовлятися, аби вирішувати справи, або ділити обов'язки. Це дається непросто, але якщо рухатись маленькими кроками, то можливо».

Ольга, 50 років:

«Довгий час я не працювала, і переважно домашня робота була на мені. Діти, школа, їжа, прибирання, прання тощо. Чоловік купував продукти або ми робили це разом. Зараз я працюю більше, у чоловіка переважно пасивний дохід. То він зараз і прибирає, і готує частіше. 

Покупки – кому по дорозі, або в кого є час. Прання і прасування лишилися за мною. Чоловік хіба зняти висохле може. Мене така ситуація влаштовує. Єдине – він часто чекає інструкцій на кшталт: купи те і те, або – там є курка, посмаж, або – не готуй нічого, є зварений борщ і котлети. Тобто якийсь елемент «квартирантності» лишився».

Галина, 32 роки:

«Ми ніколи не обговорювали це питання і ніколи цілеспрямовано не ділили обов'язки. Однак в нашій сім'ї немає «чоловічих» чи «жіночих» справ. Ми готуємо (навіть якщо це звичайний суп), прибираємо, займаємося городом разом. Або нагальні справи робить той, хто зараз має більше вільного часу».

Аліна, 32 роки:

«Мій чоловік у ЗСУ. Вдома буває рідко. Тому я роблю все сама (все те, що мені під силу). Коли він є, то звичайно мені допомагає. Суто хатня робота – моя: готування їжі, прибирання. Так було і до війни... Ми ж в селі живемо, то те, що фізично важче робити, робить він (рубати дрова, носити мішки, косити траву і т.д.), по городах (саджати, полоти, збирати врожай), господарству (свині, кури) – робимо разом або хто вільніший».

Юлія, 22 роки:

«Ми в сім’ї стараємось діяти по відчуттях, окремо таке не обговорювали. На щастя, поки Богдан відчуває, що треба в усьому допомагати. Чіткого плану немає, готую я, він допомагає, а прибираємо разом завжди. Стандартно порядок в домі задає жінка, але він це підхопив і старається підтримувати».

Єлизавета, 22 роки:

«У нас немає якогось правила, що я, наприклад, мию посуд або готую. Якщо потрібно щось терміново і хтось не встигає, то я прошу хлопця поприбирати чи зробити щось інше. Або коли є вільний час, готую вдома. Головне, що нам комфортно. Буває, що генеральне прибирання ми плануємо на якийсь день окремо і прибираємо разом».

Ліля, 24 роки:

«У нас немає чіткого розподілу. І я, і чоловік можемо приготувати їжу, закинути речі у прання чи організувати вологе прибирання. Коли прибираємо, то зазвичай разом у суботу. Заздалегідь обговорюємо, хто що робить. І всі з цього щасливі. Ну звичайно я не лізу ремонтувати розетки, бо не вмію, але вони щодня й не ламаються».

Думка психотерапевтки

Аби краще розібратися з темою домашньої роботи, ми поспілкувалися із кількома фахівчинями у своїй сфері.

Тетяна Пономаренко – психотерапевтка, спеціалізується на сімейній терапії.

За її словами, кожна людина у стосунки приходить зі своїм багажем знань та уявлень про них, які формуються, переважно, з прикладу батьків. Вона рекомендує насамперед познайомитися з очікуваннями одне одного. Другим етапом до здорових стосунків і таких, що влаштовують обидві сторони, є навчитися домовлятися, зокрема — і про ведення домашнього господарства. Якщо таку роботу не проробити, то можна залишитися лише з розчаруваннями від власних очікувань та складнощами у стосунках.

Тетяна Пономаренко розповідає, що організація побуту – це дуже важлива річ для сімейної пари.

Стереотип «жінка — домогосподиня» не повинен впливати на бажання реалізації, якщо такий баланс в сім’ї порушений, то потрібно сісти й розподілити обов’язки.

Бо стереотипне уявлення про жінку як домогосподарку може негативно впливати на її психоемоційний стан і призводити до депресії.

Думка експертки з гендерної політики

Оксана Ярош, докторка політичних наук ВНУ імені Лесі Українки, розповідає, що сім’я – це спільна справа, тому обов’язки із ведення господарства варто розподіляти поміж усіма. Домашня робота є надзвичайно важливою для життя людини, проте дуже рідко сприймається як справжня робота.

«Пораджу зробити вправу «24 години», тобто розписати домашні справи і час, який на це витрачається. От, наприклад, завести дитину у школу. Тут варто врахувати не лише час на доїзд туди-назад, але й на те, хто для дитини виправ і підготував одяг, зробив сніданок, перекус у школі, перевірив, чи є змінне взуття, хто його чистив і так далі», – ділиться фахівчиня.

Вона додає, що якщо дуже нерівномірний розподіл обов’язків, то варто домовитись, хто, що і коли робить. Не варто переобтяжувати когось із сім’ї, бо це призведе рано чи пізно до вигорання людини.

Чи дійсно домашня праця – це праця жінок?

Оксана Ярош розповідає, що всюди у світі жінки виконують понад половину хатньої роботи. Такі дані зібрав Статистичний відділ ООН у 80 країнах впродовж 2000-2015 років.

Перевантаження жінок удома, зважаючи на домашню і доглядову працю, заважає їх розвитку, кар’єрі, реалізації, оскільки людина не може працювати в три зміни: на роботі, вдома і на благо суспільства, якщо ще має громадське навантаження.

Часом чути вираз про жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною – «вона сидить вдома». Причому так говорять навіть ті, хто були у відпустці з дитиною. Це точно той період, коли не йдеться про відпочинок, бо догляд за дітьми – важка, майже цілодобова праця. А у цьому досить поширеному виразі є її знецінення.

«Іноді чоловіки використовують тезу: «допомагаю дружині по господарству». Однак домашня робота – це не допомога, а спільна праця та відповідальність. Жінкам водночас не надто просто навчитися делегувати частину домашньої роботи чоловікам, бо вони побоюються отримати оцінку їх як «поганої господині чи мами», тому заохочую чоловіків самим ініціювати розподіл домашньої праці. Це вивільнить час для спільного родинного відпочинку або для саморозвитку», – роз’яснює Оксана Ярош.

Додає: «Варто обговорювати і планувати домашні справи, розуміти потреби кожного і кожної. Домашні справи – це про повагу одне одного».

Оксана Ярош

Партнерська участь – це норма

Попри те, що домашня робота ще досі перебуває у сфері відповідальності жінок (і це залежить як від стереотипного уявлення про «чоловічу» і «жіночу» роботу), наше опитування демонструє, що ситуація змінюється і партнерська участь у прибиранні, приготуванні їжі, догляді за дітьми є для багатьох вже нормою. 

Звичайно, як вибудовувати стосунки в партнерстві – справа індивідуальна, однак без поваги одне до одного, розуміння потреб, без взаємопідтримки навряд чи ми будемо почуватися щасливими.