Переселенка з Донецька проводить заняття спортом у Любешеві
Тренерка з легкої атлетики Ольга Лук’янова проводить заняття з фітнесу та пілатесу.
Про це пише Нове Життя.
Ольга Лук’янова – двічі переселенка. Нарордилася спортсменка у Криму, у 2014 році проживала у Донецьку, звідки, після вторгнення агресора, переїхала у місто Дружківка на Донеччині. Після повномасштабного вторгнення, 22 квітня 2022 року, пані Ольга з сім’єю переїхала до Любешева.
«Спочатку ми лишалися вдома, думали, що от через тиждень – два закінчиться це все. У нас ще було трішки спокійніше, не так страшно, як то довелося пережити у 2014 році. Але потім уже зрозуміли, що варто кудись їхати», – розповіла спортсменка.
У Любешів пані Ольга приїхала із колегами-спортсменами, адже раніше вони уже приїжджали у місто на збори й проживали у місцевому готелі.
Певні труднощі у спортсменки виникали і з мовним бар’єром, адже раніше усе своє життя спілкувалася російською.
«Інколи робили мені зауваження місцеві люди (щодо мови, – ред.), але з часом я навчилася говорити українською.», – зазначила пані Ольга.
Легкою атлетикою спортсменка показа займатися ще у 11-річному віці, відтоді досягла певних вершин у спорті, а зараз ділиться досвідом із вихованками та вихованцями.
«Продовжувала тренувати свого сина, вихованку, котра приїхала зі мною. Згодом стала проводити тренування з бігу для місцевих дітей», – поділилася спортсменка.
Окрім тренерської роботи, підготовки вихованців та вихованок до змагань, переселенка почала вести додатково і фітнес. Спочатку заняття проводила на стадіоні. Згодом, коли жінки, дівчата розпочали все більше й більше записуватися на тренування, взяла в оренду для таких цілей зал.
«Дівчата мене самі згуртували й не дають опускати руки. Тому я справді захоплююся ними. Заняття проводжу для двох груп (фітнес та пілатес) тричі на тиждень. Відколи розпочала вести фітнес, то пройшла спеціальні курси, адже раніше у цьому напрямку була лише любителькою. Поступово закуповувала необхідний інвентар. Також ще веду заняття із фітнесу для найменшеньких діток, котрі відвідують приватний садок «Мудрик». Поки працюю і проживаю тут, але як буде далі – невідомо. Інколи є думки тут лишатися. То в такому разі я хотіла би мати власний зал. З іншого боку – моєму сину та чоловіку не підходить цей клімат, мають алергію. Також син досі навчається онлайн у своїй рідній школі в Дружківці. Та і ми всі сумуємо за рідним містом, періодично їздимо туди в гості, щоб побачитися з рідними, пройтися знайомими місцями. Тому як буде далі – час покаже», – підсумувала Ольга Лук’янович.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром