Як поводитися з людьми з ампутаціями кінцівок і травмами обличчя: поради МОЗ

18 Березня 2024, 16:46

1220

Протез. Фото ілюстративне

Міністерство охорони здоров'я розповіло, як впоратися з емоціями, які виникають при спілкуванні з ними, і не образити їх своїми словами, мімікою чи поглядом.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці установи.

«Відчуття страху, сорому, а потім – провини та жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому, є природними.

Аби не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги та спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми», – зазначають у міністерстві.

Як поводитися з людьми з ампутаціями кінцівок і травмами обличчя?

Будьте людяними. Травма не визначає людину. Це лише частина її досвіду.

«Кожен ідентифікує себе не лише завдяки зовнішності, а й через власну діяльність, таланти, успіхи, мрії, цінності та перемоги. Маємо навчитися бачити не лише понівечене обличчя, а й людину цілісно», – кажуть у МОЗ.

Ставтеся з повагою до її особистих кордонів. Не намагайтеся допомогти, попередньо не запитавши в людини, чи вона потребує допомоги. Не торкайтеся до людини без її дозволу.

Будьте емпатичними. Емпатія – не те саме, що співчуття. Вона також означає усвідомлення власних емоцій.

«Проаналізуйте, що ви відчуваєте під час спілкування з людиною, яка має травми обличчя. Наприклад, думки про те, що людина нещасна, бо має травму, викликають жалість. Та що більше ми дізнаємося про цю людину, то більше усвідомлюємо, що жалість є недоречною», – стверджують фахівці.

Будьте щирими. Це нормально зізнатись, що ви почуваєтеся ніяково у спілкуванні, бо не маєте такого досвіду.

«А ще – пояснити, що це спілкування важливе для вас, а отже, на допомогу може прийти обговорення спільних правил спілкування і взаємодії», – пишуть у МОЗ.

Не уникайте спілкування і не відвертайте погляд.

«Так, ми інколи інстинктивно намагаємось відвернутися від чогось, що здається нам страшним чи незрозумілим (невідомим). Але уникання може змушувати людей із травмами почуватися неприємними та негідними, а отже – ізолюватись від соціального оточення. Це також заважає інтегруватись у суспільство після отриманих травм», – пояснюють у міністерстві.

Там також звертають увагу на те, що через порушену роботу мʼязів внаслідок травми, вираз обличчя у людини може бути таким, який може здаватися злим, байдужим, сумним, зневажливим чи навіть агресивним.

Звертайте увагу на слова і мову тіла – вони теж можуть підказати стан співрозмовника.

«Відчуття звʼязку з іншими й соціальна підтримка дуже важливі в процесі зцілення від травм. Тож будьте відкритими до людей.

Памʼятайте, що деякі речі, як от говоріння, вживання їжі, можливість чути чи бачити, можуть бути для них ускладненими. Пристосуйте свою взаємодію під можливості такої людини, попередньо запитавши про її потреби», – резюмують у відомстві.