Одеська журналістка написала книгу з родинними історіями кримських татар
-
-
>
-
>
-
>
ФОТО
945
Одеська журналістка Євгенія Генова написала книгу про кримських татар – 14 історій різних поколінь та доль побачили світ у збірці «Кримськотатарські родини» в січні цього року.
Книга «Кримськотатарські родини» — це історії звичайних людей, зазначила авторка. За словами журналістки, головною ціллю було показати спорідненість долі українців та кримських татар, щоб кожен зміг побачити в книзі себе або історію свого роду. Про це пише Суспільне.
«Хотілося поговорити з людьми, в долі яких зафіксовані дуже різні історичні події. І ті події дуже тісно переплітаються з тими подіями, які переживають українці. Ці події не розривні одна від одної насправді. Важливою умовою було те, що ці люди не мали перебувати на території окупованого Криму і їхні рідні також мають бути в безпеці», – каже Євгенія Генова.
Жінка розповіла, що темою складних доль кримських татар займалась давно. Зокрема, жила певний час в Криму, працювала над серією репортажів. Під час повномасштабного вторгнення журналістку охопило бажання об'єднати серію нарисів і показати світу історії звичайних людей: депортованих радянською владою, тих, хто сам переїхав з окупованого півострова, та тих, хто зараз боронить Україну.
«Кримські татари воюють з 2014 року і в мене є історії людей, які воюють та воювали за Україну. Дуже багато насправді кримських татар у лавах ЗСУ та дуже мало з них можуть про це розказати».
Історії – дуже різні, зізнається авторка: зараз хтось воює, хтось займається громадською діяльністю, а хтось вже похилого віку та пам'ятає депортацію. Серед них є й історія Расима Акієва, який пам'ятає як в потягу для худоби виїжджала його родина, після чого не всі залишились в живих.
«Цю родину депортували в Узбекистан, в місцину, яка називалась "Голодний степ". Так її називали самі місцеві жителі, тому що там нічого не росло. Їх просто викидали на станції з цих вагонів і живіть як хочете. Купа маленьких дітей, чоловіків немає, тому що вони в цей час були в радянській армії. Тобто це жінки, старі люди, маленькі діти», – розповідає авторка книги.
За словами Євгенії, сьогодні вся пам'ять кримськотатарського народу базується на одній важливій народній приказці: «Живи в Криму. Якщо не можеш — живи біля Криму, не можеш біля — тоді живи так, щоб бачити Крим». І це те, що надихає українців та поєднує наші народи.
