Ану слухай маму, бо зараз з бабою підеш!
-
-
>
-
>
-
>
1235
– А він вже говорить? – питає мене бабуля на зупинці, яку я бачу вперше в житті.
– Щось говорить, щось не говорить.
– Скільки йому?
– Два.
– Він повинен говорити.
Я просто зітхнула, бо це беззмістовно пояснювати якійсь жінці, що незнайома їй людина нічого не винна, і навіть більшість знайомих нічого не винні.
І разу не буває, аби під час вилазки в місто я пішла без нової репліки від старших людей. Про шапку, не той вираз обличчя, чи навіть не ту іграшку.
Найчастіше старші жінки до дитини починають розмову так: яка в тебе машинка/яблучко/мавпа, дай мені, дай я з’їм, заберу.
Уявляю її вираз обличчя, якби я почала розмову з: «ого, які кульчики, телефон, дай мені». Контакт налагоджено, ми бест френдс, еге ж?
А якщо дитина не в гуморі, то підходять з фразами: ану слухай маму, бо зараз з бабою підеш.
І я потім ще більш знервовану дитину заспокоюю, що з ніякою бабою ніхто не піде, ця баба нас більше не буде чіпати, плакати і злитися нормально.
Старші ж мужики люблять сказати, чи мужик 2-річна дитина, чи не мужик.
«Злізь з маминих рук, їй важко, а ти ж мужик!».
«О, машинка, одразу видно, що мужик».
«Хай мама витирає взуття, то жіноча робота».
І бла-бля-бла.
А хтось з реплік Іво дивувався)
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
