Третій день народження в неволі: дружина полоненого захисника Маріуполя продовжує боротьбу

26 Лютого 2025, 16:15
Катерина Єфіменкова – дружина військовослужбовця з бригади «Азов», який знаходиться в полоні 1148
Катерина Єфіменкова – дружина військовослужбовця з бригади «Азов», який знаходиться в полоні

Катерина Єфіменкова – цивільна дружина військового з бригади Національної гвардії України «Азов». Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21 лютого 2022 року, на його 27 день народження. 

«Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрів у полоні», – каже Катерина.

Історію її боротьби переповідає Район.Життя.

Нині зниклими безвісти є майже 63 тисячі українців. Це цивільні й військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Такі дані Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова. Але й ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. 

Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.

Катерина і Богдан родом із Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час.

«Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі й має 10 хвилин перед від'їздом на базу в Урзуф. Я пам'ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці», – пригадує дівчина.

Катерина та Богдан
Катерина та Богдан

За чотири місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань – їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили шість років. 

За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій. 

«Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася – в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те, що якщо я зупинюсь, я помру, – переслідувала мене всю дорогу», – пригадує Катерина в день евакуації. 

Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого: Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті

Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. 

«Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко», – розповідає Катерина. 

Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого. 

У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. 

«Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала», – пригадує Катерина. 

Пізніше інформацію про чоловіка спростували. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в так званий «почесний полон».

 Полон

26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кілограми (при зрості 180 сантиметрів). 

Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. 

«Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, – вони були нерозбірливими, з одруківками», – пригадує Катерина. 

Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим. 

Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. 

«Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методам», – розповідає наречена Богдана. 

Історія чоловіка увійшла до «Московських конвенцій» – збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими. 

Проєкт створила Асоціація родин захисників «Азовсталі» за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при Головному управлінні розвідки Міноборони, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України. 

Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки. 

Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома.

«Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає», – каже дівчина.

Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як Росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування – в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. 

Але все, що вони зробили – це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли. 

Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели дівчину до виснаження. 

«У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо що б я не робила – це не допомагало», – пригадує дівчина. 

Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine

«Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи й про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут», – каже Катерина.

Катерина продовжує боротьбу за чоловіка
Катерина продовжує боротьбу за чоловіка

За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників «Азовсталі».

*** 

На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні. 

Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою до дня народження її нареченого – захисника, військовослужбовця бригади НГУ «Азов», якому 21 лютого виповнилося 30 років. 

Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких Росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону – це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті. 

Коментар
30/04/2025 Вівторок
29.04.2025
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром