«Ми журналісти, ми звикли боротись за справедливість»: чотири історії медійників, які пішли в ЗСУ
-
-
>
-
>
-
>
1781
З нагоди Дня військового журналіста у Волинському краєзнавчому музеї організували зустріч із медійниками, які пов'язали своє життя із захистом Батьківщини.
Свято щорічно відзначають 16 лютого, починаючи з 2018 року. Саме у цей день у музеї відбувся захід, на ньому побував й кореспондент Район.Життя.
З аудиторією поспілкувались капітан Святослав Лесюк із 42 окремої механізованої бригади, сержант Олександр Садовник (24 ОМБР імені короля Данила), старший інструктор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Дмитро Ураєв, а також майор Володимир Данилюк.
Послухати військових прийшли школярі, які є слухачами секцій історії та журналістики Волинської обласної Малої академії наук, викладачі Волинського національного університету імені Лесі Українки, працівники музею та МАН.
Першою до присутніх звернулась директорка краєзнавчого музею Оксана Важатко. Вона подякувала військовим та згадала про допомогу передовій з боку установи, яку вона очолює.
Народна депутатка України Ірина Констанкевич, яка ініціювала проведення заходу, вручила військовослужбовцям дипломи від імені Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.
«Ваші імена навіки вписані у книгу історії», – сказала народна обраниця.
Представниця Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Волинській області Лілія Бойко вручила диплом від організації, яку представляє, майору Володимиру Данилюку. До початку повномасштабного вторгнення він багато років був головним редактором видання «Волинська газета».
Від імені волинської Малої академії наук військовим журналістам подякувала директорка установи Тетяна Михалюк. Вона зазначила, що воєнна тематика вже відіграє помітну роль у дослідженнях юних науковців. Після її слів школярі передали гостям свої доробки.
Також Тетяна Михалюк згадала про проєкт «Небесний легіон Волині».
Детальніше про його реалізацію розповіла координаторка горохівського напрямку Надія Фищук.
«Ми шукаємо інформацію про загиблих у кожній громаді. Це неймовірний проєкт, який допоможе зберегти пам'ять про минуле», – сказала вона.
Надія Фищук визнала: спілкування із рідними загиблих змушує дослідників замислюватися над трагедією кожної сім'ї, яка втратила свого рідного.
«Коли працюєш над проєктом, інколи вночі сняться страшні сни про те, про що ти пишеш», – зізналась вона.
Далі аудиторія змогла почути особисті історії кожного із запрошених військових.
«Журналістом не перестану бути ніколи»
Журналістську кар’єру Святослав Лесюк розпочав у 1991 році, коли працював на «Волинському радіо».
У лютому 2023 року мобілізувався. З того часу у складі 42 ОМБР воював на Луганщині, брав участь у битві за Часів Яр та обороні Харкова. З 12 вересня минулого року захищає Донеччину.
Попри те, що зараз його обов'язки не пов'язані зі ЗМІ, Святослав Лесюк вважає, що журналістом не перестане бути ніколи. Досвід, набутий у медіа, допомагає йому і зараз.
«Я працюю з особовим складом. І те, і те – робота з людьми. Бійцям треба доносити інформацію з поля бою, пояснювати, за що вони воюють», – розповів військовослужбовець.
Він також розкрив реалії своєї роботи уповноваженого із психологічної підтримки персоналу. Розказав, яка відповідальність лежить на командирах та наскільки важлива правильна комунікація з підлеглими.
«Найважче для новоприбулих – це здійснити постріл, вбити людину. [Ми повинні – ред.] переконати їх, що це не людина, це законна ціль, це ворог. Якщо не ти, то тебе», – поділився офіцер.
«Спочатку було тривожно, а потім звикаєш»
Олександр Садовник залишив професію журналіста й приєднався до лав Збройних сил простим солдатом. Свій бойовий шлях він розпочав ще у 2015 році під час Антитерористичної операції.
До того понад 20 років працював оператором волинського телебачення. Боєць розповів про те, як пережив початок повномасштабного вторгнення.
«Ми спочатку не розуміли, що це почалась повномасштабна війна. Летіло всюди, з усіх сторін, все, що могло летіти. Найперше хотілось знати, як рідні. Спочатку було тривожно, а потім звикаєш», – поділився він.
Вже 7 березня 2022 року Олександр Садовник був важко поранений. Після цього його звільнили з військової служби.
«На війні висвітлювати реальні речі дуже важко…»
«Моє попереднє заняття у медіапросторі поки що в минулому… Наразі я бойовий офіцер», – розповів Дмитро Ураєв.
До мобілізації він працював на радіо «Луцьк». Мав кар'єру і на телебаченні. Тепер його робота ніяк не пов'язана з журналістикою. Навіть навпаки, через військову таємницю офіцеру доводиться себе обмежувати.
З 2015 по 2016 рік Ураєв воював у складі 14 бригади в АТО. Був командиром розвідувального підрозділу. З початком повномасштабного вторгнення служив на Миколаївщині та Донеччині. Зараз захищає Харківщину.
«Коли ми приїхали в Бахмут, він був увесь в трояндах. Ще працювали супермаркети», – сказав військовослужбовець.
Згодом, за його словами, «все перетворилось на пекло».
«Висвітлювати реальні речі дуже важко… Це інший ступінь відповідальності. Треба думати не два, а п'ять разів про що ти пишеш», – поділився боєць думками про військову журналістику.
«Дуже важливо показати героїзм наших воїнів»
Ще у 2021 році Володимир Данилюк приєднався до новоствореної Територіальної оборони. Спочатку військові були на Волині. У 2023 році бригаду перевели на Харківщину.
Коли йому запропонували займатись зв'язками з громадськістю, каже, зрадів, адже до цього часу довгі роки був головним редактором «Волинської газети».
«Дуже важливо показати героїзм наших воїнів, як їх чекають сім’ї. Як [деякі сім'ї – ред.] живуть без них, або з тими, кого покалічило. Моральний дух ніхто не відміняв», – розповів Данилюк.
Ще одним аспектом військової журналістики він вважає медіаграмотність та боротьбу з дезінформацією. Журналіст підкреслив, що поширення неперевіреної інформації шкодить армії та суспільству.
Після історій військовослужбовців присутні мали змогу поставити їм питання. «МАНівці» цікавились цензурою в армії, висвітленням воєнних злочинів, вимогами для роботи у воєнній журналістиці, мобілізацією та іншим.
Довідково: День військового журналіста України – професійне свято військових журналістів України, що відзначається з 2018 року, коли Міністр оборони підписав відповідний наказ №63 від 14 лютого.
16 лютого 2015 року неподалік міста Дебальцеве під час виконання бойового завдання загинув редактор телерадіостудії Міністерства оборони України «Бриз», капітан третього рангу Дмитро Лабуткін. Він до останнього подиху продовжував вести зйомку подій, з честю виконавши як військовий, так і журналістський обов'язок.
Щорічно 16 лютого в Україні проводять заходи з відзначення найкращих військових журналістів, пресофіцерів, офіцерів зі зв'язків з громадськістю. Також це й день пам'яті, коли вшановують військових журналістів, які виконували завдання у зоні бойових дій. Колеги вітають і цивільних журналістів, які вели репортажі з фронту, і згадують полеглих, які з початком збройної агресії РФ стали до лав українського війська аби зупинити окупанта.
