«Тут народився син, це місто особливе назавжди»: що думають про Луцьк люди, для яких він став другим домом

Кілька років тому депутати міської ради перенесли святкування Дня Луцька з третьої неділі серпня на другу неділю вересня. Мотивували тим, що часто свято збігається з Днем Незалежності, а також, що у вересні до міста повертається багато студентів.

Тож цьогоріч Луцьк відзначає 939 річницю 14 та 15 вересня.

Район.Життя поспілкувався із людьми, які народилися і росли в інших місцях, але для яких Луцьк став другим домом вже у дорослому віці. Хтось переїхав сюди понад 10 років тому, хтось – після початку повномасштабного вторгнення. Що ж їм подобається в обласному центрі Волині та чи став він для них рідним – читайте далі.

Читати також: День міста Луцьк: як відзначатимуть

Іванна Поліщук

Я оселилася в Луцьку наприкінці зими у далекому 2008 році. Це було абсолютно незнайоме для мене місто, в якому у мене зовсім не було друзів. Єдині знайомі – це чоловік і його родина. 

Я блукала морозними вуличками центру міста і щиро дивувалась, що це центр. Мені постійно не вистачало тут «розмаху», руху і якогось порядку. Я пам’ятаю той шок, коли дізналась, що в місті немає жодного кінотеатру – я просто не могла в це повірити) 

Проживши у Луцьку кілька тижнів, я підсвідомо почала вибудовувати план втечі з цього міста, потайки прораховуючи, де б наша молода сім’я могла оселитись. Але потім на світ з’явився мій хлопчик. З пологового будинку нас скерували до дитячої лікарні (спойлер: потім виявилось, що з малим було усе добре). 

І я добре пам’ятаю, як їхала у тому службовому авто (бо такий порядок), міцно тримаючи Захара на руках. За вікном уже цвіли дерева, а я беземоційно дивилась на вулиці чужого мені міста – на душі була зима. Медсестра з пологового, яка нас супроводжувала, намагалась підняти мені настрій і звернула увагу, що все вже цвіте – і гарно ж як. А я байдуже відповіла, що мені все рівно, бо це для мене чужина. На що жінка відповіла: «Уже ні. У Вас тут народився син. Відтепер це місто для Вас особливе назавжди».

За ці роки нашої з Луцьком спільної історії, я щиро його полюбила. Він для мене ожив, наповнився змістом, емоціями, і лагідно мене обійняв. У цьому місті я була найщасливішою. У цьому місті я переживала важкі часи.

Тут я вдома. Тут я на своїй землі.

Луцьк – ти особливий для мене назавжди.

Іванна Поліщук

Галина Васенок

Мені здається, Луцьк – це місто, яке я завжди шукала. Тут є все, таке різне й, на перший погляд, – не пов’язане між собою. 

Я переїхала на початку 2023 року, і Луцьк зачарував мене з перших секунд: красивий залізничний вокзал, широкий проспект, квіти та освітлення на вулицях. Згодом додались інші деталі, які складаються в загальну картину любові до міста: привітні, щирі люди, які поважають міські традиції; цікава й різноманітна архітектура; завжди багато зелені, навіть взимку легко зустріти стіни зеленого плюща; децентралізовані райони, де в кожному є вся необхідна інфраструктура; відкриті двері храмів та соборів, в яких священнослужителі кожну проповідь завершують гаслом: «Слава Україні». 

Особливо мене вразив Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, де можна зануритися в світ сучасного українського мистецтва, годинами розглядати «Космогонію» та побачити роботи видатних митців.

Я полюбила гуляти вулицями серед людей, їсти зелений борщ у закладах харчування, відвідувати заходи та знайомитись з великою кількістю активних людей, які не бояться бути новаторами, щоб покращити життя в громаді.

Галина Васенок

Ірина Дімітрова

Найбільше у Луцьку мені подобається замок Любарта. Бо я виросла серед індустріальних краєвидів і щоб побачити будівлю, старше 300 років, мені потрібно було їхати на захід чи південь не менше 300 кілометрів.

Річка Стир – майже у центрі міста, і це зручно та гарно, коли такий куточок природи поруч. 

Театральний майдан та вулиця Лесі Українки – за її затишність і атмосферність і те, що там прикольно гуляти пішки. 

Але найбільше мені сподобалися лучани – привітні, нікуди не поспішають і доброзичливі. 

Ірина Дімітрова

Оксана Торбіна

Мені подобається, що в Луцьку дуже зелено, багато парків. Є велодоріжки, достатня кількість центрів розвитку для будь-якого віку. 

Приємно здивувала наявність «розумних» зупинок, це дуже зручно.

Місто динамічно розвивається – будуються нові житлові комплекси, відкриваються нові заклади охорони здоров'я,  у тому числі і центр реабілітації для військових.

Лучани люблять своє місто і завжди кажуть: «Вам тут сподобається!».

Читати також: «Луцьк – приємне укриття»: переселенка з Херсонщини поділилася враженнями про місто

Із мінусів можу назвати хіба недостатню кількість спортивних майданчиків. 

А ще зіткнулися з тим, що студентам, які є вимушеними переселенцями і наразі навчаються дистанційно у виші свого міста,  не надається студентська пільга по «Сітікард», хоча батьки працюють у Луцькій громаді і податки сплачують теж тут.

Оксана Торбіна

Юлія Євпак

Я так давно переїхала, що вже й не памʼятаю, як жила без Луцька! 

Здається, це було у 2012 році.

Мені Луцьк сподобався з першого погляду (мабуть, тому що цей погляд був на історичну частину міста): величний, з розміреним темпом життя. 

За понад 10 років тут я бачу, як місто змінюється якісно і кількісно більше в плюс собі і мешканцям, віднаходить власну ідентичність, сфокусовує увагу на історії та значенні Луцька в ній. 

Луцьк давно рідним став – і за «пропискою» в паспорті, і за своїми людьми, в основному завдяки останнім він і рідний.

Юлія Євпак

Катерина Дерега

Ми вимушено переїхали до Луцька з Миколаєва. 

Так склалося, що у мене дитина з інвалідністю, і що дуже одразу вразило у Луцьку – це допомога людей.  

Коли я з дитиною заходжу в транспорт – люди самостійно розходяться, аби я стала з візком. 

Подобається, що місто створює комфортні умови для людей на візках – в аптеках, лікарнях, банках, магазинах. 

Порівнюючи міста, дуже сумно, наскільки відрізняється все...  Починаючи від транспорту, комфорту вулиць і закінчуючи злістю людей.

Фото: Катерина Дерега

Людмила Сафонова

Сподобалось, що в Луцьку є багато торгових центрів. Класно, що є гарні нові житлові масиви. Дуже гармонійне  місто. 

Але мене здивувало, чому фонтани працюють за графіком? 

Я із Запоріжжя, то у нас як весною включали, так десь в середині осені він переставав працювати.

А тут ще треба потрапити – за два роки бачили фонтан тільки двічі))

Людмила Сафонова