Закон про цивільне партнерство: кому він потрібен та що може врегулювати

Нещодавно луцькі депутати закликали Верховну Раду не допустити ухвалення законопроєкту №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». 

Звернення до ВРУ, де представників ЛГБТ-спільноти прирівняли до «педофілів та наркоманів, підтримали під час 43-ї сесії Луцької міської ради.

Хоча, за результатами останніх соціологічних опитувань, більшість опитаних українців в цілому погоджуються з тим, що ЛГБТ-люди повинні мати такі самі права, як і решта громадян України.

Видання Район.Життя вирішило розібратися детальніше у цьому законопроєкті, який Верховна Рада може підтримати вже цього року.

Не всі луцькі депутати голосували «за»

Як йдеться у тексті звернення, прийняття закону про цивільні партнерства може призвести до знищення національних цінностей і, мовляв, «так можна і пристати на вимоги педофілів та наркоманів». За звернення до Верховної Ради проголосували 27 депутатів Луцької міської ради з 33 присутніх.

Алла Доманська була серед небагатьох, хто його не підтримав, і намагалася внести правки, аби у тексті зазначили, що звернення не від імені усіх депутатів, а лише від тих, хто за нього проголосував. Проте їй у цьому відмовили.

«Не підтримала звернення, тому що вважаю його звичайнісіньким політиканством провінційного масштабу. В ньому купа відверто брехливих тверджень, які не мають нічого спільного з реальністю. Той текст можна на цитати розбирати й ілюструвати неосвіченість людей, які його писали й підтримували, мабуть, теж», – каже депутатка.

За її словами, не говорячи про речі глобальні, такі як рух нашої держави в бік цивілізованого світу, де важлива людина і її права, за рік повномасштабної війни можна констатувати, що потреба прийняття такого закону назріла вже давно, а зараз загострилася.

Для багатьох людей, і далеко не всі з них одностатеві пари, можливість зареєструвати партнерство допоможе вирішити багато життєвих проблем. 

І це вигідно для держави, адже таким чином зможуть розв'язуватися питання, які в іншому випадку могли б просто зависнути в безвиході.

«Хочеться сказати: «А коли ж, як не тепер?!» Перебувати у стані війни – приймати швидкі, може, й радикальні рішення. Лише так можна вижити. Хоча не вважаю цей законопроєкт радикальним. Він з'явився закономірно й, сподіваюсь, буде прийнятий. Насправді суспільство готове давно. Деякі опитування стверджують навіть, що більшість підтримує», – переконана Алла Доманська.

На її думку, готова до цього й держава, адже вже не один рік чимало змін відбулося в законах, спрямованих на утвердження прав людини — відповідно до Національної стратегії, такий закон мав би бути прийнятий ще у 2017 році.

«А якщо вважати неготовністю ту купку людей, які розповідають про так звані «традиційні цінності», то ми так ніколи не станемо цивілізованим суспільством. І в наш інфопростір й надалі вриватимуться новини про зґвалтування дівчат, щоб не були повіями, чи про сексуальне насильство батьками над своїми ж дітьми», – зазначила Алла Доманська.

Від петиції до законопроєкту

У червні 2022 року на сайті Президента України з’явилася петиція про легалізацію шлюбів представників ЛГБТ-спільноти, яка за короткий період часу набрала 25 тисяч необхідних підписів.

Володимир Зеленський відповів, що, за статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка, і в умовах воєнного або надзвичайного стану Конституція України не може бути змінена. 

Але Уряд напрацьовував варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства у рамках роботи з утвердження та забезпечення прав і свобод людини. 

«Відповідно до статті 116 Конституції України, Кабмін вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина», – йшлося у відповіді.

Петиція про легалізацію шлюбів представників ЛГБТ-спільноти набрала 25 тисяч необхідних підписів

Над законопроєктом про партнерства почала працювати народна депутатка Інна Совсун. У березні цього року саме вона його зареєструвала під номером 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств».

Як йдеться у пояснювальній записці до законопроєкту, повномасштабне вторгнення Рociї в Україну актуалізувало впровадження інституту реєстрованих партнерств. Наразі воно є нагальною потребою, зважаючи на постійну загрозу життю і здоров’ю людей через проведення бойових дій.

«Насамперед це необхідно, щоб захистити права військових. Оскільки тисячі з них не можуть офіційно оформити свої стосунки, бо їхні партнери чи партнерки однієї з ними статі. І тому у випадках поранення, зникнення безвісти чи загибелі – їхні сім'ї та вони самі не мають достатнього юридичного захисту з боку держави. Також потребу у захисті потребують і цивільні, життя яких є під постійною загрозою через постійні ракетні обстріли РФ», – йдеться у документі.

Що таке цивільне партнерство

Відповідно до законопроєкту, цивільним партнерством є зареєстрований у визначеному порядку добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов'язки, що корелює з визначенням сім'ї, відповідно до норм Сімейного кодексу України. 

При цьому в законопроєкті уточнюється, що реєстроване партнерство не є шлюбом, а також те, що проживання осіб однією сім'єю не є реєстрованим партнерством, якщо відповідний союз не зареєстровано. 

Після державної реєстрації партнери набувають статусу близьких родичів, а саме члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного, незалежно від того, чи проживають вони фактично разом та чи ведуть спільно домашнє господарство.

У цивільному партнерстві не можна всиновлювати дитину, а партнери не змінюють прізвище.

Насамперед законопроєкт розв'язує питання майна та спадку. А саме у Розділі ІІ закріплені особисті немайнові права та обов'язки реєстрованих партнерів, зокрема права партнера у разі смерті чи зникнення безвісти іншого з реєстрованих партнерів, положення про правовий режим майна реєстрованих партнерів. 

Також визначено правила спадкування реєстрованими партнерами за законом і за заповітом, встановлено засади соціального захисту реєстрованих партнерів.

«У разі підтримки Верховною Радою, законопроєкт нарешті допоможе парам визначити взаємні права та обов'язки, питання володіння майном, спадку, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення партнера/партнерки. Нічого екстраординарного. Все те, що завжди, за замовчуванням, було доступно різностатевим парам в Україні. Держава має надати юридичний захист тим, хто захищає її безпеку. І це ще одне, що робить нас із росіянами просто біологічно різними видами. В Україні людська гідність і свобода – це справжні цінності», – зазначала народна депутатка Совсун.

На думку багатьох експертів, цивільні партнерства можуть стати компромісом і кроком до рівноправʼя всіх членів суспільства.

Чому це як ніколи на часі

Голова об’єднання «Військові ЛГБТ та наші союзники» Віктор Пилипенко пішов на фронт добровольцем у вересні 2014 року, а вже улітку 2018 року здійснив камінг-аут як один із перших в історії сучасної України відкритих гей-військових. Після нього відбулася низка інших камінг-аутів серед українських захисників і захисниць. 

• Камінг-аут – процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності. Також може означати результат такого процесу. Термін «камінг-аут» застосовується здебільшого стосовно ЛГБТ, які усвідомили себе як лесбійка, гей, бісексуальна або пансексуальна людина і прийняття своєї сексуальної орієнтації, або транс-люди – невідповідність психічної статі біологічній.

Повномасштабна війна загострила проблеми, з якими стикаються ЛГБТ+ пари: починаючи від питання відсутності права законно ділити спільно нажите майно до питань життя і смерті, коли при пораненні кохану людину не допускають до реанімації, бо юридично пара одне одному ніхто, або при смерті когось із пари немає права поховати партнера/ку з усіма почестями.

«ЛГБТ+ люди також гинуть на фронті за Україну. Романа Ткаченка, якому було всього 21 рік, вбили російські окупанти у травні 2022 року в Харківській області. Роман був відкритим геєм, активістом, що захищав пам'ятки архітектури столиці, а також виступав за легалізацію одностатевих шлюбів. Він любив свою державу, але держава, на жаль, не встигла за його життя дати йому тих базових прав людини, які мають інші громадяни та громадянки. Ми вже не маємо часу чекати на законопроєкт, який не можуть ухвалити роками», – коментують в об’єднанні «Військові ЛГБТ та наші союзники».

Олександр Жуган – старший навідник першого взводу мінометної батареї 206 батальйону ТРО. Він уже вісім років перебуває у стосунках зі своїм партнером і вважає, що від законопроєкту насправді виграють усі, бо він дає можливість не лише одностатевим парам узаконити свої стосунки, а й усім. 

Додає, що це важливо особливо зараз, під час повномасштабного вторгнення, коли хтось із партнерів знаходиться у лавах ЗСУ.

«Ми розуміємо, наскільки величезна прірва між правами гетеросексуальних та гомосексуальних пар… Якщо говорити про майнові права – проживаючи з партнером разом уже вісім років, ми все ще один одному чужі люди, хоча в нас є майно, яке ми наживали спільно. І якщо, наприклад, мене чи мого партнера вб’ють на війні – то хто отримає виплати? Вибачте, це можливо звучить дуже прагматично, але у такому випадку мій партнер абсолютно соціально незахищений державою», – вважає Олександр.

Що каже соціологія

Рівно через рік після початку повномасштабної війни Національний демократичний інститут презентував результати загальнонаціонального телефонного опитування громадської думки. Його провели у січні цього року за допомогою Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Респондентам задали низку запитань, зокрема щодо їхнього ставлення до ЛГБТК-людей.

Більшість (58%) опитаних в цілому погодилися з тим, що ЛГБТК-люди повинні мати такі самі права, як і решта громадян України; 20% дотримувалися протилежної думки.

56% — абсолютна більшість — загалом погодилися з тим, що ЛГБТК-люди мають право реєструвати свої сімейні стосунки у формі цивільного партнерства; не погодилися з цим 24%. 

Результати соцопитування

Подальша доля законопроєкту

7 квітня законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» розглянув перший комітет – Комітет молоді та спорту. Троє членів комітету проголосували за, один – проти та ще один утримався. Тож рішення комітету — підтримати цей проєкт закону.

Профільний комітет, який розглядатиме законопроєкт – Комітет з питань правової політики.

Але як заявила заступниця міністра юстиції з європейської інтеграції Валерія Коломієць, Міністерство юстиції у 2023 році також планує подати до Верховної Ради законопроєкт про реєстровані цивільні партнерства. 

За її словами, інститут реєстрованого цивільного партнерства пропонується запровадити лише для одностатевих пар. Це буде окремий законопроєкт, в котрому буде передбачено конкретний перелік прав партнерів. 

Тобто передбачені всі надані права та обов’язки партнерів із внесенням змін до низки законів. Фактично, все те ж саме, що і в різностатевих пар, з врахуванням певних винятків та нюансів

«Важлива ремарка, це будуть саме партнерства, а не «одностатеві шлюби», тобто сам інститут шлюбу жодних змін зазнавати не буде», – написала Валерія Коломієць у колонці для видання «УП. Життя».

Український правозахисник Святослав Шеремет зазначив, що реєстровані партнерства будуть розглядатися Радою в IV кварталі цього року – постанова вже підписана спікером і набрала чинності.

«Верховна Рада України офіційно включила «Проєкт Закону щодо усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі; запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства» до свого власного плану роботи на 2023 рік. Ми здобули офіційне державницьке обґрунтування з посиланнями на євроінтеграційні зобов’язання», – написав він на своїй сторінці у фейсбук.

За словами Шеремета, включення закону про партнерства до плану роботи Ради стало можливим завдяки позиції громадянського суспільства, доведеної минулого року до урядового євроінтеграційного офісу, президентському дорученню на Кабмін щодо імплементації петиції 2022 року про одностатеві шлюби, позиції Єврокомісії на перемовинах з урядом щодо перспектив членства України в ЄС та загальному здоровому глуздові в сучасній українській політиці.

Тим часом Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій звернулася до голови Верховної Ради, виступивши проти чергової спроби легалізації в Україні реєстрованих партнерств. 

ВРЦіРО також вважає неприпустимими будь-які законодавчі ініціативи, які «несуть загрози як для інституту сім’ї, так і для ціннісних підвалин українського суспільства в цілому, його моральних і духовних засад».