«Насильство є всюди. Навіть там, де немає викликів»: як на Волині влаштована робота з протидії домашньому насильству
-
-
>
-
>
-
>
4164
Політику протидії насильства як державну Україна системно почала вести з 2001 року – з прийняттям перших законів про рівність та протидію дискримінації. У 2017 році за домашнє насильство передбачили кримінальну відповідальність.
Із впровадженням цих змін в Україні право на вільне від насильства життя почали гарантувати на практиці: з’явились спеціалізовані служби, притулки та навчальні курси для спеціалістів.
Результатом стало зростання кількості звернень щодо насильства. За офіційними даними Національної поліції України у 2022 році надійшло 244 381 звернення з приводу фактів домашнього насильства, що є на 40% більше, ніж у попередньому році (144 394) та на 15% більше, ніж у 2020 році (208 748) і на 41% більше, ніж у 2019 році (141 814).
Жінки як частина населення, яка потерпає від насильства найбільше, потроху перестають замовчувати проблему, адже більше обізнані про прихистки та кваліфіковану юридичну чи психологічну допомогу.
Ратифікація Україною Стамбульської конвенції («Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами») у червні 2022 року стала довгоочікуваним і цілком логічним кроком у розбудові механізму протидії насильству на місцях, адже окрім правової бази для держав-учасниць, вона надає також ефективні стратегії й методи роботи з домашнім та гендернозумовленим насильством.
Начальниця відділу підтримки сім'ї, оздоровлення та відпочинку дітей департаменту соціального захисту населення Волинської облдержадміністрації Яна Фурманюк розповіла Район.Життя про те, як на Волині сьогодні влаштована робота з протидії домашньому насильству та що зміниться з провадженням норм Стамбульської конвенції на місцях.
Спеціалізовані служби підтримки
За даними Департаменту соціального захисту населення Волинської обласної військової адміністрації, станом на початок 2023 року на Волині працює 45 спеціалізованих служб, які допомагають постраждалим від насильства.
Це – притулки, кризові кімнати, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, денні центри та консультативні служби. Кожна з цих груп має свою зону відповідальності.
Реагувати на виклики та оперативно вирішувати ситуації з конфліктами у сім’ях покликані мобільні бригади. Це – команди фахівців та правоохоронців. Вони виїжджають на кризові виклики, коли доводиться мати справу безпосередньо з фактами вчинення насильства, а також виконують превентивну роботу.
«Превентивні виїзди фахівці здійснюють до сімей, які перебувають на обліку як такі, які потрапили в складні життєві обставини, або такі, в яких перебуває людина, що вчиняє насильство. Фахівці перевіряють умови життя та побут, а також проводять бесіди окремо з кожним членом сім’ї», – розповідає Яна Фурманюк.
Загалом на Волині працює 35 мобільних бригад: 6 – у Володимирському районі, 3 – у Камінь-Каширському, 15 – у Ковельському та 11 – у Луцькому районах.
Бригади комплектують із фахівців у самих громадах. Сюди входить дільничний інспектор, соціальні фахівці, психологи та соціальні педагоги. За потреби залучають інших спеціалістів, які можуть бути корисними в конкретній ситуації.
Незамінними у роботі з протидії домашньому насильству є кризові кімнати та притулки. Це ті місця, де жінки можуть заховатись від кривдника та перебути певний час.
На Волині функціонують дві кризові кімнати: у Луцьку та Камені-Каширському. Облаштовані вони при денних центрах соціально-психологічної допомоги. Тут постраждалі знаходять прихисток та отримують першу допомогу. Перебування у кризовій кімнаті можливе до 10 днів. Адреси кімнат тримають у таємниці.
На Волині також працюють два притулки для постраждалих. Один – в Луцьку на базі Обласного центру соціально-психологічної допомоги та один – у Зимному (Володимирський район). У притулку людина чи сім’я, яка постраждала від насильства, може перебувати довше – до 90 діб з можливістю продовження перебування. Тут надають цілий спектр послуг: допомога з працевлаштуванням, відновленням документів, психологічні послуги, навчальна адаптація тощо.
«Притулків завжди треба більше, бо тільки вони дають можливість прихистку і час постраждалим, аби облаштувати собі новий побут та вивільнитись від кривдника», – каже Яна Фурманюк.
Ще однією ланкою в системі протидії та боротьби з насильством є служби первинного соціально-психологічного консультування. Вони працюють у конкретних місцях та за стабільним графіком, аби кожна людина, яка відчуває потребу у допомозі, могла її отримати.
«Консультативна служба – це первинна ланка, щоб визначитися, що далі робити людині, яка постраждала або системно потерпає від насильства. У разі потреби її відправляють до відповідних служб», – пояснює начальниця.
На Волині є три консультативні служби: у Луківській, Турійській і Любешівській громадах.
Читайте також: Анонімно та безплатно: де на Волині працюють гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу
Фінансування та мотивація
Усю роботу щодо протидії домашнього та гендернозумовленого насильства у громадах реалізовують за кошти місцевих бюджетів. Як виняток – допомога донорів та державні субвенції.
У 2021 році чотири громади та обласний бюджет отримали 7,23 мільйона гривень з державного бюджету на створення мережі спеціалізованих служб підтримки. За кошти субвенції на Волині створили дві консультативні служби, денний центр з кризовою кімнатою та притулок з автомобілем у Зимному, а обласний притулок забезпечили автомобілем, технікою та меблями.
Також у 2021 році в Луцьку запрацювала кризова кімната. Її облаштували в рамках проєкту «Трамплін до рівності» Луцької міської ради та Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та за фінансової підтримки Швеції.
Донори і держава допомагають створювати служби, але їхнє утримання все одно лягає на місцеві бюджети, тому не всі громади готові подаватись на конкурси та субвенції.
«Створення та утримання спеціалізованих служб – це суттєве навантаження для бюджетів громад. Але разом з тим це хороша мотивація розпочати або вдосконалити якісь процеси», – каже Яна Фурманюк.
Попри складнощі деякі громади розумію проблему з насильством та шукають можливості виділити фінансування. Як приклад, в області що два-три місяці з’являються нові мобільні бригади.
«Навіть якщо в територіальній громаді є три чи чотири виклики за квартал, то всі розуміють, що 30, 40, 50 постраждалих просто не дзвонили. Адже люди не знають, куди йти з такою проблемою. Але якщо в громаді буде, наприклад, консультативна служба, то це можливість отримати допомогу анонімно. Тут розкажуть, що є притулок, є захист, є допомога психологів та юристів», – каже Яна Фурманюк.
Одним із прикладів ініціативності на місцях є Зимнівська громада, яка взяла на себе утримання притулку для постраждалих від домашнього та гендернозумовленого насильства.
Відповідно до методичних рекомендацій, у притулку має бути одне місце на 10 тисяч населення. Але у Зимнівськійгромаді загалом проживає менше 10 тисяч людей. Тож місцева влада підписала меморандуми з іншими територіальними громадами та на платній основі покриває їхню потребу у місцях для постраждалих від насильства. Таким чином громада не лише розв’язала свою проблему, а й допомагає сусіднім громадам її вирішувати.
«Зараз вже не можна опиратись на аргументи, що якщо немає звернень, то можна нічого не робити. Насильство є всюди! Навіть там, де немає викликів», – наголошує начальниця.
Програми для кривдників
Програми для кривдників розробили, щоб змінювати поведінкові практики агресорів. Спеціалісти допомагають кривдникам вибудувати нову модель поведінки у стосунках, яка не буде становити небезпеки та завдавати фізичного та психологічного болю його оточуючим. На проходження програми кривдника згідно з новим законодавством може направити лише суд. Або ж людина може звернутись самостійно, якщо відчуває таку потребу.
Раніше можливість направляти на такі програми мали правоохоронці. Тоді і звернень до спеціалістів було більше, кажуть у департаменті соцзахисту.
На Волині спеціалістів для роботи з кривдниками навчають щорічно. Адже обов’язковою умовою для психолога у роботі з людьми, які вчиняють насильство, є наявність відповідного сертифікату.
Як розповідає Яна Фурманюк, за минулий рік в області було лише одне направлення від суду на проходження програми для людини, яка вчиняла насильство.
«Це проблема. Бо факти є, є насильство, є звернення, є заведені кримінальні справи, проте поки немає направлень на проходження програм для кривдників», – каже начальниця.
З початку року направлень на проходження програм для кривдників не було. Тож фахівці на Волині працюють поки із постраждалими особами. Також проводять превентивну роботу із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах та перебувають на обліку.
Інформаційна робота
Інформаційні кампанії з протидії домашньому насильству на Волині проводять постійно. Це і вуличні акції, і кампанії в соцмережах. До роботи залучені правоохоронці, освітяни, медики та медійники.
Наприклад, 1 грудня, у рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» у Палаці культури міста Луцька відбулася просвітницька кампанія «Твоє право-жити без насильства!». Під час кампанії презентували виставку «Річ у тім...», а також надавали консультації психологи, юристи, спеціалісти центру зайнятості та соціальних служб. Акція відбулась з ініціативи Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА.
Ще одна акція під назвою «Червона лавка» відбулась в Луцьку 10 грудня. Її ініціювали активістки ГО «Розвиток Волині», ГО «Гендерний центр Волинської області», ВОГО «Волинський прес-клуб», Управління дотримання прав людини Національної поліції України у Волинській області за сприяння Луцької міської ради та Українського жіночого фонду.
Учасники акції встановили «червону лавку» з метою привернення уваги суспільства до домашнього, гендернозумовленого насильства. На лавці розмістили табличку, яка інформує, куди людині звертатися у випадку, якщо вона сама зазнала/зазнає насильства, або стала свідком.
Результатом системних інформаційних кампаній є поінформованість суспільства, і як наслідок – статистика звернень постраждалих від насильства, яка щороку зростає.
Ця тенденція свідчить, що люди почали не боятись звертатися за допомогою, адже боротись з насильством, яке не є видимим, в рази складніше, кажуть у департаменті соцзахисту.
Останніми роками паралельно з відкриттям відповідних служб з протидії насильства, значно побільшало соціальної реклами та просвітницьких роликів. Соціальні мережі, зокрема Тік-ток, стали майданчиками, які допомагають поширювати заклики не мовчати про насильство.
«Нарешті політика протидії насильства потроху розбудовується. Система допомоги постраждалим працює. Я бачу мотивацію наших фахівців. Вони навчаються і хочуть працювати. Але цих служб має бути більше, як і інформаційно-роз'яснювальних кампаній. Особливо у віддалених районах», – каже Яна Фурманюк.
Стамбульська конвенція
Ратифікація Стамбульської конвенції, за словами Яни Фурманюк, не внесла особливих змін в ту роботу, яка велась, а стала логічним її продовженням. Тепер спеціалістів навчатимуть працювати з гендернозумовленим насильством.
Аби зміни почали впроваджувати на практиці у регіонах, містах та громадах, необхідно напрацювати законодавчу базу з врахуванням гендерної і дискримінаційної експертизи.
Віктор Вальчук, радник міністра соціальної політики України та експерт з протидії домашньому насильству, розповів, що Міністерство соціальної політики України, яке є національним координатором у сфері запобігання та протидії домашнього та гендернозумовленого насильства, сьогодні розробляє ряд змін в адміністративний та кримінальний кодекси України.
У форматі робочої групи працюють спільно представники Міністерства соціальної політики, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Національної сервісної служби України.
Законотворці розробляють нові норми законів, які б гарантували прозорість, чесність та справедливість вироків щодо кривдників, а також захищали постраждалих, незалежно від статі та гендерної приналежності.
Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства, або є його свідком, можна звернутися:
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
