Редакторка газет про Схід: важливо підтримувати регіональну ідентичність

07 Березня 2023, 21:06
«ГРОМАДА Схід» – чи не єдина на Донеччині та Луганщині друкована газета, яка після 2014 року виходила українською мовою 5645
«ГРОМАДА Схід» – чи не єдина на Донеччині та Луганщині друкована газета, яка після 2014 року виходила українською мовою

«ГРОМАДА Схід» – чи не єдина на Донеччині та Луганщині друкована газета, яка після 2014 року виходила українською мовою і яку читали на тимчасово окупованих територіях. Для цього видання писали не лише фахові медійники, а й громадські кореспонденти. А на черговий номер газети чекали там, куди більшість журналістів національних медій якщо і доїжджали, то хіба після резонансних обстрілів. 

Навесні 2022 року більшість журналістів редакції змушені були виїхати до більш безпечних регіонів. 

Кому цікава газета у вік інтернету, як в умовах війни редакції вдалося швидко переформовуватися, зберегти  авторів, забезпечити їх роботою та розпочати новий проєкт друкованого видання для переселенців, розповіла головна редакторка «ГРОМАДИ Схід» Інна Юр'єва.

Газета для селян на лінії розмежування

Ідея створення на прифронтовій Донеччині україномовного видання, орієнтованого на сільського читача, виникла 2017 року. Тоді на Сході газети або ще залишалися  комунальними, або виходили нерегулярно і не завжди вчасно надходили до читача. Жителі невеликих сіл та селищ взагалі бачили друковані видання лише перед виборами. Тому у прифронтових районах люди, які не мали інтернету чи не вміли їм користуватися, отримували новини з телеканалів окупантів.

«Ми подавали заявки від різних організацій, але донорам це здавалося нецікавим. Медійники та правозахисники з Києва, які приїздили до Маріуполя, лише знизували плечима. Мовляв, кому потрібна друкована газета, коли є інтернет?», – пригадує Інна Юр'єва, яка 2014 року виїхала з окупованого Донецька і опинилася згодом у Маріуполі.  

Головна редакторка «ГРОМАДИ Схід»
Головна редакторка «ГРОМАДИ Схід»

Проте наприкінці 2018 року до  благодійного фонду «Карітас Маріуполь» звернувся Генеральний консул Німеччини пан Мьосінгер з пропозицією запустити безплатне друковане видання для прифронтових територій.  

«Ми з «Карітасом» знайшли одне одного і розписали проєкт газети для людей, які проживають у 20-ти кілометровій зоні від лінії розмежування. Від початку ми хотіли, аби видання виходило виключно українською мовою, тим більше вже готувався закон про мову, який передбачав поетапний перехід ЗМІ на державну. У селах Донеччини та Луганщини проблем з цим не було – українську всі розуміють, навіть якщо й розмовляють «суржиком».

Вже у липні 2019 року за підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини та Генерального консульства Федеративної Республіки Німеччина газета вийшла для жителів Донеччини, а через рік її отримали читачі на Луганщині.

При редакції була утворена логістична мережа розповсюдників. У селах, де не було «Укрпошти», газету до читача доставляли місцеві жителі, які отримували за це гроші.

«Ті, хто приносив людям «ГРОМАДУ Схід»  були нашими "зв’язковими", через них ми отримували відгуки від читачів, дізнавалися, які теми їх цікавлять, про що вони хочуть почитати. Газета виходила раз на два тижні накладом 120 тисяч примірників, на Донеччині вона доставлялась до 120 населених пунктів, на Луганщині – до 80. Саме за два тижні розповсюджувачі встигали розвезти її до поштових скриньок», – каже редакторка.

Бути корисними без «джинси» та «шароварщини»

«ГРОМАДА Схід» надавала неупереджену інформацію, яку читачі могли використати на практиці. Зокрема, історії самоорганізації людей для розв’язання проблем у своїх громадах.

«Своїми публікаціями ми пропонували рольові моделі, які показували б, що всі можуть власноруч змінити своє життя на краще. Моя героїня – фермерка з села Лебединського неподалік від Маріуполя, яка мріяла мати власний трактор. Аби здійснити мрію, вона виграла грант, купила трактор та навчилася їм керувати. Тобто, наша газета розповідала читачам про нові можливості, якими може скористуватися кожен», – розповіла Юр'єва.

Висвітлювала «ГРОМАДА Схід» і події з минулого. Наприклад, справжню історію європейської індустріалізації Донеччини наприкінці позаминулого століття руйнувала міф, що це радянська влада відкрила промисловий потенціал регіону.

Газета також публікувала юридичні поради, де на конкретних історіях з життя пояснювалося, як, наприклад, продати нерухомість на окупованій території або оформити спадщину, поновити пенсійні або переселенські  виплати, надавалися роз’яснення щодо податків на землю та інших питань, які цікавили жителів сіл. У редакції була власна база експертів, певною мірою журналісти співпрацювали з органами місцевого самоврядування.

Крім того, при редакції працював кол-центр, який надавав актуальні контакти центрів безоплатної правової допомоги, органів соцзахисту, місцевих відділень Пенсійного фонду. Базу контактів оновлювали щомісяця. Через кол-центр  редакція також отримувала від читачів відгуки та запити щодо тем, цікавих для висвітлення.

За словами головної редакторки, читали «ГРОМАДУ Схід» і на окупованих територіях. 

«Мешканці прифронтових сіл та селищ зазвичай підтримували побутові зв’язки у з окупованими родичами. Не називатиму конкретний населений пункт, бо зараз він теж окупований, але там наші читачі просили у розповсюджувачів дати їм більше газет – для тих, хто, як вони говорили, живуть за річною. Звісно, газети не перевозили через блокпости, а доставляли власними «тропами».

Школа для журналістів

Ще однією «фішкою» «ГРОМАДИ Схід» стало те, що для неї писали не лише професійні журналісти, а й ті, хто до цього ніколи не працював в цій сфері – місцеві активісти та волонтери. У межах проєкту у редакції створили понад 70 робочих місць, 13 людей працювали постійно, а решта були фрілансерами, які працювали час від часу.

Згодом стало очевидно, що не завжди дописувачам вистачає професійного досвіду. Редакторка бачила типові помилки, які робили журналісти-початківці, тож вирішила організувати навчання. 

З вересня 2021 року до лютого 2022 року відбулася серія онлайн та офлайн тренінгів і семінарів для авторів «ГРОМАДИ». Самі журналісти визначали, чого вони хочуть навчитися і пропонували теми тренінгів.

Редакторка каже, що наприкінці 2021 року розроблялася заявка щодо збільшення накладу газети до понад 350 тисяч примірників, виходячи з кількості усіх сільських абонентів «Укрпошти». Тобто планувалося, що газету отримуватимуть не лише ті, хто проживає у 20-кілометровій зоні від лінії розмежування, а всі сільські жителі Донеччини та Луганщини. Ранок 24 лютого 2022 року перекреслив  ці плани.

Школа для журналістів
Школа для журналістів

Самі собі створили робочі місця

24 лютого мала завершитися верстка 56-го номера газети, але йому не судилося побачити світ. Було зрозуміло, що функціонування друкованої газети в умовах фронту неможливе. А також те, що під час «великої» війни, коли ситуація швидко змінюється, читачі потребуватимуть насамперед моментальних новин. За лічені дні редакція переформатувалася саме під цей запит.

«Вже 27 лютого запрацював наш канал у телеграмі, а на репортажний сайт газети ми докрутили новинний блок. Донори наших проєктів заздалегідь погодились на зміни у роботі редакції, якщо цього будуть вимагати обставини», – розповіла редакторка.

Кошти на проєкти, які стало неможливо реалізувати, спрямували на фінансування нових новинних майданчиків. По суті, йшлося про створення робочих місць для журналісток газети, які тоді виїздили з гарячих точок. Наразі вони живуть у Києві, Львові, Луцьку, Івано-Франківську тощо. За словами Інни Юр'євої, ніхто з них не виїхав за кордон, бо знали, що матимуть роботу і гроші в Україні:

«На жаль, з Луганщини вдалося виїхати небагатьом, бо регіон дуже швидко був захоплений росіянами. З авторками вдавалося певний час тримати зв’язок, але надалі це ставало для них небезпечним. Окупанти проводили у наших журналісток обшуки, перевіряли та вилучали гаджети. Одна з дівчат намагалася писати для сайту щоденник окупації, але визнала, що це вкрай важко просто психологічно. Наразі ми періодично листуємося – до речі, українською мовою, але я намагаюся зайвий раз не наражати їх на небезпеку. Впевнена, після визволення дівчатам знайдеться місце у наших проєктах, ми з нетерпінням цього чекаємо».

Нова газета для переселенців

Наразі редакторка готується до видання першого номера нової друкованої газети «Схід now» для читачів з Донеччини та Луганщини, які евакуювалися у безпечні регіони. Видання розповсюджуватимуть у локаціях для активних переселенців, створених у центральних, західних регіонах країни та у Польщі.

Ідея створення газети виникла ще влітку минулого року. Разом з головою ГО «Маріупольська асоціація жінок «Берегиня» Мариною Пугачовою, яка займається евакуацією людей  зі Сходу у безпечні регіони та за кордон, обговорювали ризики того, що не всі, хто виїхав, захоче повернутися назад. Адже коли активна людина виривається з корінням зі свого середовища, їй спочатку дійсно складно звикнути до нових умов, але згодом обживається і в неї з’являються думки залишитися на новому місці.

«А хто ж тоді відновлюватиме Донеччину та Луганщину, якщо вони залишаться знелюдненими? І тоді Марина запропонувала створити друковане видання, яке б допомагало активним переселенцям зберігати регіональну ідентичність та інформувало про можливості, що з’являтимуться на малій батьківщині після визволення. Далі ми розробили концепт «Газета йде за читачем» і звернулися за підтримкою до Пані посла Німеччини в Україні Анки Фільдгузен, з якою мали плідну співпрацю ще з часів роботи на прифронтових територіях.

Посольство підтримало нашу заявку на фінансування видання, а у лютому заявку підтвердило Міністерство закордонних справ Німеччини, і «Берегиня» підписала відповідну грантову угоду. Наразі ми вже підібрали персонал і вирішуємо логістичні питання з доставки до читачів запланованого накладу 200 тисяч примірників».

За словами редакторки, газету розповсюджуватимуть у тому числі самі переселенці. Так вони матимуть можливість заробити гроші, а редакція через них отримуватиме прямий фідбек від читачів. Писатимуть для нового видання теж журналісти-переселенці, а також автори, які працюють на Донеччині ще й в якості волонтерів.

«Контент стосуватиметься саме Донеччини та Луганщини, саме там ми будемо відслідковувати можливості для повернення східняків додому», – поділилася планами редакторка.

У новому проєкті передбачена системна психологічна підтримка авторок, які через свою професію змушені працювати з інформацією, що призводить до постійної ретравматизації. Адже всі запрошені журналістки є переселенками, більшість з них вимушено покинули домівку вдруге. У деяких воюють чоловіки, тож організацію побуту родини та простору для роботи вони здійснюють самотужки.

Новий проєкт розрахований на два роки, пілотний номер газети вийде вже наприкінці березня. Після звільнення окупованих територій редакція готується повернутися до рідного регіону, аби сприяти налагодженню там мирного життя, відновленню та розвитку.

***

Публікацію підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України

 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024