До вторгнення ми жили у війні, а тепер живемо Перемогою, – редакція видання «Біляївка City»

Сайт «Біляївка City» працює в Одеській області та висвітлює життя міста Біляївка та Біляївської територіальної громади. Історія видання сягає 2006 року, коли створили комунальну газету. Згодом вона пройшла роздержавлення, редакція створила інтернет-ресурс, сайт же у сучасному вигляді з’явився у 2017 році.

Про свою роль на шляху до Перемоги, любов до професії та журналістські мрії медійниці розповіли виданню Район.Життя.

Абсолютно новою і трагічною сторінкою в історії розвитку медіа стало повномасштабне вторгнення росіян, яке сталося 24 лютого 2022 року. Команді довелося значно переформатувати роботу, хоча тема війни та небезпеки з’явилася на онлайн-шпальтах задовго до початку обстрілів та бойових дій.

Редакція – Галина Халимоник, Галина Вауліна, Людмила Довга, Марія Стрижевська та Ольга Довга – робила усе, аби їх аудиторія усвідомила загрозу повномасштабної війни та почала до неї готуватися. Хоч через це часто отримували досить різку критику у відповідь, зрештою виявилось, що мали рацію.

«Повномасштабна війна почалася для нас далеко не 24 лютого, а десь за три місяці до того. Пам’ятаю, як тоді ми обговорювали у редакції тезу, яка лунала зі всіх сторін – «не нагнітати». Суспільство уперто не хотіло чути й думати про війну. Проте ми почали робити якісь невеликі публікації про те, як готуватися, що покласти у тривожний рюкзак. У відповідь отримали величезну хвилю хейту з усіх боків», – пригадує головна редакторка та директорка видання Галина Халимоник.

Вона додає, що критика лунала і від місцевої влади, і від релігійної спільноти, і від місцевих жителів. Деякі публікації такого типу збирали понад сотню негативних коментарів, серед яких були й звинувачення у «жовтизні». Це дуже ображало журналісток.

Читайте також: Журналістка з Херсонщини Віта Копенко: «Я раніше ніколи не замислювалася, що таке свобода»

«Ми взагалі оптимісти стовідсоткові, але на той момент у всіх нас було стійке переконання, що буде щось погане – війна», – пригадує Галина.

Вона розповідає, що за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, коли тривожність була на піку, редакція наважилася вимагати від місцевої влади та підрозділу Державної служби з надзвичайних ситуацій, аби вони проводили для людей навчальні заходи.

Читайте також:  Ми стріляємо інакше: шеф-редакторка Ukraїner Анна Яблучна про вплив війни на роботу медіа

«У нас був перелік абсолютно практичних запитань від «Що роботи, якщо підірвуть стратегічні об’єкти?» до «Як захищатися, якщо буде наступ з Придністров’я?», на які ми вимагали конкретних відповідей та детальних пояснень. У результаті місцева влада таки організувала навчання з представниками ДСНС для жителів громади», – розповідає головна редакторка.

24 лютого редакція оперативно переформатувала роботу. Журналістки сформували п’ять окремих публікацій-стрічок, які оновлювали у реальному часі: важливі поточні новини, ситуація на Одещині та Біляївщині, волонтерка, поради, що стосувалися безпеки та підтримка світу. Одночасно медійниці й самі взялися волонтерити.

Читайте також:  «Продовжували писати, допоки зник зв’язок та інтернет», – редакторка Кавун.City Євгенія Вірлич

«Я тоді повністю переключилася на волонтерську роботу. Дуже багато часу проводила у нашому військкоматі. Намагалася відшукати необхідне, без чого на той момент не можна було обійтися. Наша країна виявилася абсолютно не готовою до війни. На усіх рівнях. Наприклад, у нас в місті майже не було системи оповіщення на випадок повітряної тривоги, лише один слабкий рупор», – каже Галина.

Редакція долучалась до збору харчів, купівлі теплого одягу, ліків, не залишаючи свою основну діяльність – журналістику.

З початком війни редакція переформатувала роботу. Головна редакторка та директорка Галина Халимоник зрештою вирішила виїхати з Біляївки. Таке рішення прийняла зокрема й через потребу зберегти ментальне здоров’я та ефективність у професійній сфері.

Читайте також: «Моєю мрією було позбутися тавра «газети влади», – Микола Іванців, редактор районки на Львівщині

«Як виявилося, до дистанційної роботи й деякої розпорошеності, наша команда була готова. Останні два роки я багато їздила у відрядження, навчання, тож часто координувала роботу на відстані. Тому з моєю евакуацією нам не довелося вигадувати велосипед, ми просто застосували вже не раз апробований механізм. Маємо спільний редакційний чат, також створюємо окремі діалоги для відповідних проєктів. Ведемо щотижневе планування та річний контент-план», – розповідає Галина.

Зберегти видання та колектив вдалося завдяки підтримці партнерів та міжнародних донорів. Деякі грантодавці дозволили змінити спрямування фінансування, враховуючи ситуацію, у якій опинилися українські редакції. Допомогли партнери й з початком масових відключень світла, забезпечивши генератором та портативними зарядками до ноутбуків. 

Нині редакція планує залучити до роботи рекламного менеджера й уже планує, як змінюватиме контент з Перемогою. Зокрема вже зараз багато уваги приділяють темі відновлення України, Одещини та Біляївщини. Команда має великі плани на матеріали, які будуть забезпечувати промоцію регіону та розвивати туризм.

Кажуть, що до вторгнення жили у війні, а тепер живуть Перемогою.

***

Публікацію підготовлено за ініціативи Національної спілки журналістів України.