Від Донецька до Волині: історія ветерана, який втратив рідне місто, але не свою ферму

Сергій Свириденко – ветеран з Донечинни, який перевіз 150 кіз на Волинь та заново відкрив ферму.

Про це пише Ветеран.

У  2014 році Сергій, який все життя прожив у Донецьку, втратив рідне місто через окупацію. Ветеран з родиною виїхав на свою дачу в Іванопіллі . Згодом стало зрозуміло, що там доведеться залишатися надовго, і надії на швидке повернення додому немає. Щоб захищати рідний край, який охопила війна, чоловік прийняв рішення розпочати військову службу.

«В мене на росіян особиста образа, я втратив рідне місто. Тому я хотів воювати. Я потрапив в 54 бойову бригаду, вчився на командира гармати, головного сержанта батареї. Потім брав участь у бойових діях на Світлодарській дузі», – розповів ветеран. 

До служби і вимушеного переїзду Сергій займався підприємництвом, а за освітою він – технолог приготування їжі. Тож і на новому місці чоловік вирішив відкривати власну справу – екоферму «Козацьке подвір’я».

«Що ще робити в селі, як не займатися господарством. В огороді працювати я не люблю, тому відкрив ферму. Спочатку ми купили кіз, почали з молока варити сир. Потім з’явилися свині, розгорнули виробництво ковбаси та м’ясних виробів», – поділився Сергій. 

У 2017 році Сергій Свириденко виграв грант на 500 тисяч гривень у програмі «Український донецький куркуль». На ці кошти він побудував та обладнав сироварню. Продукти продавали в селі, відправляли поштою в інші міста, возили на продаж в Костянтинівку та Краматорськ, торгували на ярмарках. 

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій евакуювався не одразу. Вдома тримала ферма, велике господарство та обладнання. Та дедалі ставало все гірше – обстріли і постійні відключення електроенергії не давали працювати, до того ж роз’їхалася більшість клієнтів.

Підприємець почав їздити Україною та шукати нове місце для ферми і цеху. Знайшов його аж у Волинській області, в селі Горянівка, тому вирішив разом зі всіма тваринами переїжджати на захід.

«Тоді в мене було 150 кіз, знадобився великий скотовоз, багато обладнання. Дорога займала добу, і обійшлася мені в 150 тисяч гривень. Проте, іншого виходу не було. Зараз військові розповідають, як багато тварин блукають Донеччиною, Херсонщиною, дичавіють. Нічого доброго в цьому немає», – розповів ветеран. 

Проте, реалізувати вдалося не все задумане. Через майже три роки після тих подій, кіз не було кому доглядати, і він сам розривався між виробництвом, доїнням та випасанням худоби. Тому врешті підприємцю довелося відмовитися від розведення цих тварин і змінити напрямок.

«Зараз ми закупаємо сировину та виготовляємо ковбасу і м’ясні делікатеси. В асортименті – бекон, суджук, м’ясні рулети, балик, салямі, домашня смажена ковбаса та багато іншого. Є навіть оленина. Також виготовляємо сир: бринзу, качіокавало, тверді сорти, є сир з цвіллю. Іноді я сам створюю рецепти, іноді консультуюся з технологами. Люблю готувати та експериментувати, адже це моя професія», – поділився Сергій Свириденко. 

Нещодавно ветеран знову взяв участь у грантовій програмі – від Українського ветеранського фонду. Підприємцю вдалося отримати фінансування на півмільйона гривень і він знову вирішив займатися розведення тварин.

«Я планую купити 100 свиней породи угорська мангалиця. Вона напівдика, пасеться і харчується чистим кормом,  тож м’ясо – набагато краще та якісніше. Крім того, воно підходить для виготовлення хамону, тож ми знову зможемо відновити його продаж»,  – зазначив підприємець.

Підприємець ділиться – випробування, що були у житті, позначилися на здоров’ї, проте змусили рухатися далі.