До війська пішла доброволицею: історія військовослужбовиці з Сарненщини «Роксі»

Військовослужбовиця 104 окремої бригади Зарина із Сарненщини отримала позивний «Роксі» – це скорочення від Роксолана.

Роксоланою її почали називати ще до служби в ЗСУ, поділилася дівчина із пресслужбою штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.

«Мене називали Роксоланою чи Гюрем. Хто дивився турецькі серіали, то знає про кого йде мова. Це про українку, яку не зламали ні обставини, на рабство і вона стала володаркою світу», – пояснює жінка.

До війська Зарина пішла доброволицею. Спочатку була учасницею місцевого ДФТГ на Сарненщині, але цього їй було не досить.

«Командир знаючи, що я дуже хочу служити, сам поспілкувався з представниками 104 бригади. Сказав, що в нього в формуванні є дівчина, яка горить службою. Невдовзі мені зателефонували й після цього я підписала контракт», – каже вона.

До служби «Роксі» працювала в сільській раді головною бухгалтеркою, а потім секретаркою виконкому. Тож із документообігом і бюрократією була добре знайома. Зважаючи на такий досвід її розподілили в відділення персоналу бригади.

«Коли йшла в армію, в мене була така наївна думка, що ну все, відпочину від паперів, бо уявляла, що служба – це зброя, броня та окопи. Але так не сталося. Насправді крім зброї, в армії дуже багато різної, зокрема й паперової роботи. І вся вона важлива, її потрібно робити», – розповідає військовослужбовиця.

Зараз вона перевелася в роту ударних безпілотних авіаційних комплексів, де займається питаннями матеріального забезпечення. Її відповідальність – щоб усі бійці були нагодовані, мали засоби захисту, одягнуті та взуті. 

Думка про службу в Зарини засіла в голові ще з початку повномасштабного вторгнення. Вона навіть проходила співбесіду в Третю штурмову бригаду, але тоді обставини склалися інакше. 

«Якщо ми можемо внести хоч якусь лепту, аби цю війну скоріше завершити, перемогти та нарешті зажити в нашій мирній країні, то ми маємо це робити. В мене вдома три синочки, і я не хочу, щоб вони знали, що таке війна, щоб їм не довелося побувати на війні. Я хочу, щоб вони жили в мирній країні, тому я тут», – пояснює свою позицію.

Фото: 104 окрема бригада ТрО Сил ЗСУ

Вона не приховує, що важко бути далеко від дітей і складно, що бачить, як вони ростуть лише в телефоні по відеозв’язку.

Водночас військовослужбовиця не приховує обурення щодо чоловіків, які ховаються від мобілізації та не вкладаються в нашу перемогу.

«Не казатиму, що «та ні, ми тут, аби вони там жили та ні в чому собі не відмовляли». Коли бачу, як пацан купляє собі новенький «X5», а тут в підрозділі проводиш збір і сама скидаєш з кредитки 500 гривень, бо розумієш, наскільки воно потрібно. Так, це шкребе по душі», – зізнається дівчина.

Для неї ЗСУ – це не тільки окопи та автомат. 

«Нам не вистачає пілотів дронів. Дуже багато потрібно водіїв, медиків потрібно, в штаб потрібні люди. Тому якщо ти бачиш, впевнений в собі, що ти не зможеш з автоматом в окопі, тоді, ласкаво просимо до нас в РУБАК, будеш оператором, будеш літати, будеш водієм, будеш завозити, вивозити пацанів з позицій», – каже вона.

Війна змусила Зарину зробити важкий вибір і, само собою, вплинула на неї. Але в дечому, каже військовослужбовиця, цей вплив змінив її на краще: 

«Раніше я постійно в чомусь звинувачувала державу. От, депутати не такі, держава не така, щось не таке. А коли вже служиш, коли ти на війні, ти розумієш, що держава починається з тебе, не з депутата, не з влади. Не дивіться на депутатів, які сидять у Верховній Раді. Почніть з себе. А що ти зробив для змін? Повністю пройшло переосмислення цінностей», – каже дівчина.

Щоб приєднатися до підрозділу, де несе службу «Роксі», телефонуйте рекрутеру бригади за номером: +380 50 167 6488