Врятувала життя «Рошелька»: історія 30-річного воїна з Рівненщини на позивний «Мародер»
-
-
>
-
>
-
>
326
30-річний Олексій на позивний «Мародер» із перших днів повномасштабного вторгнення був у пеклі війни.
Він брав участь у боях за Київщину, звільняв Чернігівську область, потім була Донеччина, Запорізький напрямок і Харківщина, повідомляє відділення комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.
Він підписав контракт напередодні повномасштабного вторгнення, у січні 2022 року.
«Багато друзів і знайомих казали, що війна неминуча. Дослухавшись, прийняв рішення підписати контракт і пішов в 104 бригаду ТрО у Костопільський батальйон. Тому що логічно і правильно захищати той край, де ти живеш, де знаєш місцевість і всі стежки. Вдома і стіни допомагають», – пояснює своє рішення піти в тероборону боєць 59-го батальйону.
Але початок вторгнення чоловіка застав за межами рідної Костопільщини та навіть рідної області. Його відрядили на навчання в «Десну».
«Коли це все почалося, то нас прикомандирували до бойового загону. Ми з хлопцями зачищали від окупантів околиці Чернігова і інших населених пунктів. А з кінця березня вже працювали під Києвом», – розповідає боєць.
Коли ворога відкинули з цих регіонів, то «Мародера» відпустили назад у батальйон. Дорогою він ще вирішив навідатись в селище, де колись допомагав будувати церкву. Йому було цікаво, чи доробили її, бо там залишилося лише пошпаклювати та оформити іконостас.
«Але від церкви лишилися тільки руїни й поруч три хрести, під яким поховали вбиту сім’ю священника. Росіяни по храму працювали з танка. Тепер ні церкви, ні хати, ні священника», – з болем згадує воїн.
На усіх наступних напрямках Олексій вже працював зі своїм батальйоном. Доводилося виконувати різну роботу: і сидіти в окопах, і збивати дрони довкола спостережного пункту, і вивозити побратимів.
«Зараз через пережите маю повний букет проблем: свист у вухах після контузії, тремор і купа всього, але коли згадую скількох хлопців витягнув, то розумію, що моє рішення підписати контракт було недаремним. І дуже допомагає, що мене дружина підтримує в складні моменти», – ділиться «Мародер».
Проте йому дуже складно пригадувати тих, кого не встиг вивезти. Було таке, що приїжджав до домовленої хати, щоб забрати хлопців, а там величезна вирва замість будинку. Залізні стовпчики аж світилися від високої температури.
Сподівався, що, може, вони встигли в іншу хату перейти. Тож почав гукати їх біля сусідніх будинків, але наткнувся на ворожу засідку:
«Гукаю і бачу в одному вікні силует, а потім автоматна черга. Відстрілюючись, я встиг заскочити в «Рошельку» (канадський бронеавтомобіль Roshe, – ред.) – і повний хід назад. І коли розвернувся, то в заднє колесо прилетіло з РПГ. Якось ми рушили далі, а потім удар головою об кермо, летить цегла, асфальт, стовпи, дерева. Наступного дня я дізнався, що біля машини приземлилася КАБ», – пригадує хлопець.
Того дня, каже Олексій, їх врятувала «Рошелька»:
«Вона після попадання РПГ впала в режим аварії, тобто консервації. Ввімкнувся кліматконтроль, накачав в салон повітря, щоб нас вакуумом не розчавило так, як в танках. Це нас і врятувало», – переконаний він.
Бувало так, що кілька діб доводилось не спати, бо постійно на рації і потрібно когось вивозити. Бувало, що й самого евакуйовували. І хай би як складно не було, але цей чоловік точно розуміє, що всі мусять працювати на перемогу і він робить усе, що вміє, аби вона таки настала.
