«Страх – це те, що допомагає на війні залишатися живим», – військовий із Рівненщини на псевдо «Шаман»
579 
Сергій на позивний «Шаман» із перших днів повномасштабного вторгнення зрозумів, що має боронити свій дім і сім’ю. Тож не роздумуючи долучився до добровольчого формування громади в рідній Рафалівці на Рівненщині,
Робили все для оборони краю, окопи копали довкола селища, повідомляє відділення комунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.
З часом став заступником командира формування. Сам вчився через інтернет, потім виїжджали на полігон і там ці знання передавав іншим. Вчив поводженню зі зброєю, стійки, стрільби й тому подібне.
Але й цього йому було замало. Розумів, що може приносити ще більше користі, тож пішов на курси пілотів дронів:
«З'явилася в інтернеті школа для пілотів. Я туди подзвонив, записався. Обійшлося це в 10 тисяч з власної кишені. ДФТГ же не фінансувалося. Ми за участь нічого не отримували, крім знань. Оце тільки виносили з хати на все це. Але ж діло не в грошах зовсім», – переконаний військовий.
Важливо, що в усіх цих починаннях чоловіка підтримувала дружина. Не відмовляла його й тоді, коли Сергій вирішив, що вичерпав себе в ДФТГ і треба рухатися далі.
Відтак націлився йти в рівненську тероборону в нещодавно створену роту ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБАК) «Серафими». Далі пройшов базову загальновійськову підготовку, потренувався з побратимами й за пару місяців поїхав на ротацію.
За час служби «Шаман» побував уже на кількох напрямках і потрапляв у дуже різні ситуації.
Воїн не приховує, що було страшно. Каже, що страх – це те, що допомагає на війні залишатися живими. І його точно не варто приховувати. Без страху довго не протягнеш.
Але не страхом єдиним. Бувають на війні й моменти радості.
«Буває висиш дрончиком, арту наводиш, і від цього мандражу, аж шерсть на хребті підіймається. А як в той ворожий бліндажик чи куди там попадає, то це як збірна України гол забиває. Це кайф», – ділиться чоловік.
Запевняє, що не було жодного разу, аби він пошкодував про свій вибір піти на службу. Однак, часом і мріє про цивільне життя.
Переконаний, аби дістатися перемоги, потрібна єдність. Щоб усі тим чи іншим чином долучалися до цього. І звісно ж, долучалися до Сил Оборони. Варто розуміти, що в війську є безліч і небойових спеціальностей, зокрема в їхній роті потребують людей, які вміють ремонтувати та модифікувати дрони.
Але радить усі Сергій радить готуватися завчасно. Перш за все важливо бути готовим морально:
«Треба себе налаштовувати, що це війна, і це точно не зона комфорту. А ще треба пам'ятати, що ти будеш плечем побратима. Тому варто і трішки спортом зайнятися, щоб потім було легше», – радить він.
Комфорту може й не вистачає, а от попоїсти в війську можна смачно. Каже, особливо червоний борщ – такий як вдома.
Охочі покуштувати цього борщу можуть долучатися до «Серафимів».
Усі деталі можна з’ясувати в рекрутера за номером телефону: +380 50 167 6488.
Читайте також:
- Життя
Пішов добровольцем: історія молодого артилериста з Млинова
- Життя
«Через війну відбулась переоцінка цінностей»: історія військовослужбовця 104 бригади на псевдо «Брат»
- Життя
До війська пішла доброволицею: історія військовослужбовиці з Сарненщини «Роксі»
- Життя
«У мене ще на років 100 роботи буде», – сапер із Рівного «Дімас»
- Життя
Врятувала життя «Рошелька»: історія 30-річного воїна з Рівненщини на позивний «Мародер»