«Боятися – це нормально, важливо, зібратися і направити той страх на користь»: історія медикині з Донеччини
-
-
>
-
>
-
>
244
Марина – посестра родом із Краматорська, яка служить в Рівненській бригаді.
Про це Район.Життя повідомило відділення кумунікацій штабу 104 окремої бригади ТрО Сил ЗСУ.
Військова не з оповідей знає, що таке жити в окупації, бо в 2014 році росіяни захопили її рідне місто. Аби не допустити повторення під час повномасштабного вторгнення, жінка вирішила піти доброволицею в Сили Оборони.
«Я прекрасно знала, що не вистачає медиків. Моя цивільна спеціальність – парамедик, я працювала з важкохворими людьми. Коли почалася повномасштабка, у мене на руках було двоє людей важкохворих. Одну бабусю евакуювали. Друга, на жаль, померла від хвороби. І з того часу руки стали, так би мовити, вільними», – поділилася Марина.
Таким чином вона потрапила в 61 батальйон 104 бригади. Там вона пройшла шлях від посади взводного медика до старшого медика роти. Побратими та посестри називають її «Мадлен».
«Коли я тільки прийшла в роту і нас представляли в підрозділі, командир сказав, що ці дівчата заслуговують на пошану, як мінімум тому, що вони самі сюди прийшли. І хлопці дуже гарно до нас ставляться, вони нас поважають. Навіть на бойовому виході ми постійно відчували турботу», – розповіла військова медикиня.
А на бойових було не солодко. Вже з першого виходу «Мадлен» відчула всю складність війни.
«Тоді вже був мій перший «трьохсотий», і тоді ж сама отримала поранення (під час ворожого штурму куля зрикошетила в ногу). Але, на власне здивування, я була дуже зібраною і все робила за чітким алгоритмом, хоч працювала наосліп», – зазначила Марина.
Дуже важливо, наголошує медикиня, зібратися і направити той страх на користь. Саме страх допомагає мобілізувати ті внутрішні ресурси, про які ми часто й самі не здогадуємося.
«Війна, це правда страшно. Нам всім страшно. Але питання, коли війна прийде до цих чоловіків додому, це ж страшніше буде, ніж коли вони можуть на щось впливати самі. Ворог не прийшов сюди з нами за святковим столом посидіти, відсвяткувати, вони сюди прийшли зі зброєю і коли до нас приходять зі зброєю, нічого доброго там не буде. Важливо зараз захистити свій дім», – поділилася медикиня .
«Мадлен» зазначає, що вона далеко не єдина жінка в армії. Багато дівчат йдуть доброволицями, бо розуміють, що ворогу потрібно дати відсіч.
«Ми ж не тільки медики. Є дівчата – танкістки, є гранатометниці, дроністки. Якщо ми можемо виконувати цю роботу, то чому це не може робити здоровий чоловік?», – зазначила військова.
З її особистого досвіду – можна навчити будь-кого. Головне – мати бажання, бути вмотивованим.
«Хто приходить до нас з бажанням, будь ласка, ми всього навчимо. У нас проводяться навчання в бригаді та в батальйоні. Якщо є змога – направляють людей на різні фахові курси, підвищення кваліфікації, лідерські курси. Зі мною разом служать хлопці, які до приходу в армію не мали медичного досвіду, але навчалися тут і нині вони дуже хороші медики», – розповіла Марина.
