Змінив кермо трактора на автомат: історія військового з Рівненщини
-
-
>
-
>
-
>
501
Антон з позивним «Захід» – військовий, який до повномасштабного вторгнення працював на фермі, а нині захищає країну.
Про це Район.Життя повідомило відділення комунікаційного штабу 104 окремої бригади.
До 24 лютого 2022 року він, як і всі українці, жив спокійним життям, працював на фермі, будував плани на майбутнє. 25 лютого 2022 році пішов за це майбутнє боротися. Саме так потрапив в 104 бригаду, з якою пройшов бої на сході та на півдні країни, і завжди на передовій.
Починав військовий шлях водієм, був і гранатометником, а нині командує відділенням.
«Можливо, я і міг би бути танкістом, бо в цивільному житті працював трактористом, але зараз, як кажуть, в ту бляшанку не полізу. Хоча танкісти навпаки кажуть, що в окоп не полізуть, а в броні почуваються краще», – поділився воїн.
Броня на позиціях і правда була б не зайва, бо ворожі обстріли майже не припиняються. Найгірше ж, за його словами, – це дрони, які з кожним роком ворог все інтенсивніше використовує.
«Крайній раз на Куп’янщині дуже складно, бо значно інтенсивніше криють, а найгірше, що в небі постійно їхні «пташки» висять зі скидами та FPV регулярно залітають. Вдень і вночі», – зазначив Антон.
Але перед тим, як стався безпосередній контакт, пригадує боєць, то було тихо.
«Тоді вночі ми майже не спали. Пригадую, сидів на краю посадки, автомат був у мене на ногах. Дивлюсь, що від куща десь метрів за 50 з'явився один, а потім ще другий. Спочатку подумав, що може наші. Роздивився, як вдягнені. Коли побачив, що в них в руках АК-12, то зняв свій автомат із запобіжника і зробив правильний вибір, зробив їх хорошими», – розповів військовослужбовець.
Той штурм тривав дві довгих і виснажливих доби. Але хлопці здобули трофей, який допоміг ефективніше протидіяти ворогу.
«Ми віджали рацію і відслуховували їхній ефір. Вони часом скидали свої точки, де вони знаходяться. Чули, як вони про нашу посадку говорили. Це допомогло нам ще кількох зробити «хорошими»», – пригадав військовий.
Коли супротивник зрозумів, що штурм захлинувся, то почали розбирати посадку дронами. Один із них дістав Антона.
«Осколками посікло ноги й таз. Ходити мені дуже тяжко було, не міг нормально наступити на ногу. Щоб евакуюватися, то виламав собі палицю і йшов як старий дід. Сам із себе сміючись», – розповів боєць.
Разом із «Заходом» йшли ще двоє поранених побратимів. То був чи не найдовший кілометр в їхньому житті, але головне, що всі живі. Усі ці дні йому допомагала думка про дім і те, що він молився.
«А ще підтримка нашого командира допомогла, він весь час був на зв'язку, це дуже підтримувало моральний стан», – зазначив Антон.
Нині воїн знову в строю. Хоч ще не зовсім подолав всі наслідки й досі кульгає, але розуміє, що зараз потрібен в строю, потрібен своїм побратимам.
