Прикордонниця з Луцька розповіла про оборону Маріуполя, російський полон і життя після нього

Лучанка Людмила Кравчук у перші дні повномасштабного вторгнення брала участь в обороні Маріуполя. У квітні 2022 року вона на шість місяців потрапила у російський полон.
Після звільнення та реабілітації Людмила знову повернулася на службу і тепер допомагає бійцям та їхнім родинам, пише Суспільне.
Військовослужбовиця розповіла, що у своєму житті нічого не хоче міняти, бо їй подобається бути військовою.
Лучанка має дві освіти: фельдшера та психолога, працювала за однією та іншою спеціальностями. А потім кардинально змінила своє життя і перейшла на службу у прикордонники.
Зі слів Людмили Кравчук, починала службу у 2019 році в 6 прикордонному загоні на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії – фельдшера. У 2021 році лучанка по ротації поїхала на Схід, де на такій же посаді служила у відділі прикордонної служби «Сартана», що за 12 кілометрів від Маріуполя. Там, каже, і застала початок повномасштабної війни.
«З 24 лютого нас обстрілювали й весь відділ прикордонної служби переїхав у Маріуполь, там вже здійснювалася оборона цього міста. Я пам'ятаю, як я дзвонила своїм донькам і фактично з ними прощалася, тому що я була впевнена що мені не буде змоги вийти взагалі з міста», – говорить прикордонниця.
Людмила Кравчук розповідає: у квітні 2022 року була вказівка приймати кожному рішення і люди виходили в полон.
«Я не захотіла. Я приєдналася до групи морпіхів, нас було 17 людей. Ми думали, що, можливо, нам вдасться вийти з міста. Але насправді ми відійшли кілька кілометрів від Маріуполя, теж попали в засідку і таким чином потрапили в полон», – пригадує вона.
У російському полоні пробула шість місяців.
«Там було дуже жорстоке поводження, багатьох били й добре били. Я навіть не можу описати, що ми їли. Це були якісь помиї. Ми там дуже всі схудли. Але це мій шлях. Доля не обирає сильних, а дає силу обраним», – переконана жінка.
Після звільнення з полону та реабілітації лучанка повернулася у Волинський прикордонний загін і тепер служить на посаді «старший офіцер» у відділенні соціального супроводу.
Зі слів прикордонниці, у полоні українців «щемили» за будь-які татуювання. Тому після звільнення і повернення додому Людмила Кравчук зробила на руці патріотичне татуювання, яким дуже пишається.