Чи пишаєтесь ви, що є громадянином України: у країні провели загальнонаціональне опитування
Українці із 24 областей пройшли загальнонаціональне опитування щодо державних цінностей, згуртованості, війни та майбутнього країни.
Загальнонаціональне опитування провів Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 8 по 15 серпня 2024 року. Про це йдеться на сайті фонду.
У результаті опитали 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Абсолютна більшість українців (88%) пишаються своїм громадянством. Вже третій рік поспіль гордість за своє громадянство перебуває на майже однаково високому рівні (2022 р. – 90,5%, 2023 р. – 88,5%, 2024 р. – 88%), що є найвищими показниками за роки соціологічного моніторингу.
У регіональному розрізі найвищі показники тих, хто пишається своїм громадянством, зафіксовано у Західному (93%), Центральному (87%) та Південному (87%) макрорегіонах, дещо менші таких – на Сході України (84%). Однак саме на Сході кількість тих, хто пишається своїм громадянством, зросла з 2022 року з 76% до 84%.
Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, то абсолютна більшість українців (85%) підтримали б незалежність.
За незалежність України проголосувала б як молодь (85%), так і найстарше покоління віком 60 років і старше (83%), а також мешканці як міст (86%), так і сільської місцевості (84,5%).
Найбільше тих, хто підтримав би незалежність, – на Заході нашої країни (93%), але в Центрі так проголосували б 87%, на Сході – 78% і на Півдні – 72%.Проти були б лише 2% респондентів загалом по країні, причому на Заході таких було б критично менше 1%, а на Сході – близько 4%.
Підтримка незалежності продовжує залишатися на історичному максимумі за останні 23 роки соціологічних досліджень. Вищий цей показник був лише у серпні 2022 р. – 87,5%.
Водночас позитивних оцінок напряму, в якому загалом розвиваються події в Україні, за останній рік поменшало: наразі 40% українців вважають, що події розвиваються у правильному напрямі (було 49% у 2023 р.), тоді як 37% вважають цей напрям неправильним. Чоловіки дещо частіше за жінок оцінюють напрям розвитку як правильний, а от серед жінок більш виражена невизначеність.
Абсолютна більшість респондентів хоче будувати своє майбутнє життя в Україні (86%), причому основна частка серед них демонструє однозначну налаштованість залишатися в Україні (59%).
Таке бажання превалює серед людей з різним рівнем достатку і в усіх вікових групах. Втім, з віком налаштованість залишатися в Україні зростає. Так, якщо серед молоді будувати майбутнє в Україні хочуть 74%, серед респондентів 30–39 років – вже 81%, 40–49 років – 87%, 50–59 років – 90%, і серед найстаршої групи – 93%.
Близько 50% українців вважають, що за роки незалежності України відбулося скільки позитивного, стільки й негативного. Така тенденція характерна для всіх макрорегіонів. При цьому кожен четвертий (25%) вважає, що позитиву було більше, тоді як для 17% переважав негатив.
Серед почуттів, які респонденти відчувають стосовно майбутнього України, однозначно превалює надія (61%), за нею йдуть – тривога (40%) та оптимізм (33,5%).
Найбільші регіональні відмінності спостерігаються щодо почуття надії. Так, найрідше її відмічають у Східному макрорегіоні (48,5%), далі йдуть Захід (56,5%) та Південь (60,5%), водночас найбільш поширене відчуття надії серед мешканців Центральної України – 71%. При цьому надії на майбутнє України та оптимізм зростають зі збільшенням рівня доходів респондентів, тоді як тривога, навпаки, більш виражена серед найменш заможних верств населення.
76% українців переконані, що росіяни не сприймають Україну як незалежну суверенну державу. Причому такі оцінки переважають серед усіх соціально-демографічних груп респондентів, незалежно від їхнього віку, статі, типу населеного пункту, рівня освіти та доходів.
В регіональному розрізі думка про те, що росіяни не сприймають Україну як незалежну і суверенну державу, так само домінує в усіх макрорегіонах, однак показники дещо відрізняються. Так, найбільше це переконання поширене в Центрі (80,5%) та на Заході (78%) і дещо рідше згадується на Півдні (72%) та Сході (66%), хоча і там становить абсолютну більшість.
Переважна більшість українців (69%) переконані, що за час повномасштабної війни суспільство стало більш згуртованим, натомість 24% вважають, що цього не відбулося. Тих, хто не бачить більшої згуртованості після повномасштабного вторгнення, найбільше на Півдні (32%), Сході (29%), Заході (26%), а найменше в Центрі (18%).
Абсолютна більшість українців (71%) з початку повномасштабного вторгнення долучалася до волонтерської допомоги армії, тимчасово переміщеним особам або людям, які постраждали від війни. Так, 34% допомагали фінансово, 15% – надавали посильну фізичну допомогу і ще 22% допомагали і фізично, і грошима. Примітно, що частка тих, хто допомагав грошима, приблизно однакова серед людей різного віку (34-35%). Водночас 17% людей не допомагали і не планують цього робити.
В регіональному розподілі на Заході помітно вищий відсоток, ніж в середньому по країні, тих, хто долучався до допомоги суто фізичною працею (25%), тоді як найбільша частка тих, хто допомагав фінансово, була серед мешканців Півдня (40%) і Центру (36%).
Більшість тих, хто після повномасштабного вторгнення надавав саме фінансову допомогу армії, ВПО чи постраждалим від війни, продовжують жертвувати кошти і далі. Трохи менше половини (47%) тих, хто робить пожертви з 2022 р., роблять це в тих самих обсягах, що й рік тому, тоді як для 34% респондентів обсяги їхніх донатів стали меншими. При цьому 9% із тих, хто надавав фінансову допомогу після вторгнення, наразі жертвують більше, ніж рік тому. Лише 7% тих, хто раніше робив пожертви, перестали це робити протягом останнього року.
Найпоширенішою причиною зменшення обсягів пожертв більшість респондентів називають зниження рівня їхніх доходів і заощаджень – це 61% серед тих, хто раніше долучався до фінансової допомоги армії, ВПО та/або постраждалим від війни, але останнім часом робив менше пожертв, аніж рік тому. Другою за поширеністю причиною (для 35%) стали корупційні скандали в органах влади, які знизили мотивацію респондентів жертвувати власні кошти, доки бюджетні кошти витрачаються неефективно. Для кожного четвертого (26%) з тих, хто став жертвувати менше, причиною були оприлюднені історії про шахрайство під виглядом збору коштів. 16% також зазначили, що стали менше довіряти тим людям/організаціям, яким раніше робили пожертви.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром