«Коли я творю, то одночасно відпочиваю»: історія військового з Рівненщини
-
-
>
-
>
-
>
463
Іван – 46 річний військовий, котрому різьба по дереву допомагає зцілювати рани, які залишає війна.
Про це повідомляє 23 інженерно-позиційний полк.
Протягом життя чоловіку довелось чимало пережити. Постійно багато працював.
Через стан здоров’я у 2015 році Іван був знятий з військового обліку, але коли почалось повномасштабне вторгнення ворожої армії в Україну, то не зміг байдуже спостерігати за всім, що відбувається. Одразу ж пішов у ТрО і згодом таки мобілізувався у ЗСУ.
До березня 2023 року доброволець служив у сухопутних військах. Наразі старший солдат знову повернувся в українське військо, уклавши контракт став військовослужбовцем 23 інженерно-позиційного полку Командування Сил підтримки Збройних Сил України.
Часто згадує побратимів, з якими довелось пліч-о-пліч захищати волю рідної держави. Пережите на війні дається взнаки. Лиш вільний час в поєднанні із творчістю допомагають гоїти рани.
«Пригадую, як в Ірпені я побачив руїни храму, який знищили москалі. Це так важко було бачити. І подумки тоді сказав: «Боже, як же я хочу відновити церкву! Дай мені таку можливість». Час минав. Війна набирала обертів. Але після того, як звільнився у 2023 році, я таки зміг здійснити цю мрію. І на Рівненщині збудував капличку. Знаєте, коли я творю, то одночасно відпочиваю. Це моя розрада», – розповів старший солдат.
З дитинства Іван любив виготовляти із дерева те, що малює його уява. У свій час він подарував сестричкам виготовлені своїми руками ляльки, в яких були ліжечка та меблі.
У зрілому віці виготовив іграшки й для власних дітей. Багато своїх виробів протягом життя чоловік подарував своїм рідним і знайомим.
«У мене є дуже багато різних виробів і різної складності. Я люблю усе, що пов’язане із деревиною. Інколи мені здається, що на всі задуми не вистачить життя. Вічно бракує часу», – поділився Іван.
Також військовий ще більше хотів би творити та волів би навчати молодше покоління різьбярству, адже боїться, що ця справа може зникнути.
«І хоча часто в думках мистецтво, яке морально рятує, але в пріоритеті – ЗСУ. Бо час такий, що потрібно захищати своє. Йдуть вирішальні бої за волю і за існування нашої країни. Тому кожен має робити все, що може й те, що дозволяє його совість. Лише разом ми зможемо визволити нашу Україну», – зазначив воїн-захисник.
