Дружина загиблого захисника з Волині віддала на авто для військових 50 тисяч гривень
Дружина захисника Андрія Кінаха Оксана з Колківської громади віддала на авто для військових 50 тисяч гривень. Жінка постійно донатить на потреби ЗСУ.
Про це розповіла волонтерка Наталія Пасічник у фейсбуці, пише ВСН.
«У мене рідко трапляються випадки, коли відбирає мову. Зараз про один із них. Ми зовсім не знайомі з цією жінкою, жодного разу не бачились і спільних знайомих не маємо. Однак, я часто помічала серед донатів платежі від однієї і тієї ж жінки. Пізніше я дізналась, що вона удова, а радше - дружина загиблого Героя. Мова йде про Оксану Кінах. Сьогоднішній вчинок цієї жінки просто ввів мене у безмовність та до сліз розчулив доньку. Зранку тричі задзвеніли смс повідомлення, які свідчили про отримання донатів.Трьома траншами на волонтерську картку «прилетіло» 50 тисяч гривень на купівлю авто для військових. Я не знала, що казати, поки донька скидала скріни і в трубку плакала…Ви можете собі уявити, яку силу має ця жінка і як намагається врятувати захисників та запобігти трагічним новинам в інших родинах? Ви уявляєте, як їй болить і скільки у неї жаги до перемоги? І що головне - вона не розцінює це, як подвиг чи щось особливе. Це її внутрішня воля і нестримне бажання допомогти іншим. « Я так хочу, разом до перемоги» - коротко каже жінка», – йдеться у дописі.
Як пишуть на платформі пам'яті Меморіал, солдат Андрій Кінах, позивний Пєхота, загинув 24 листопада 2022 року в бою з окупантами поблизу села Бахмутське на Донеччині. Бійцю було 44 роки.
Андрій народився в селі Годомичі Волинської області. Закінчив Колківське вище професійне училище №24, здобув фах водія-електрика. Працював будівельником. Захоплювався автотранспортом, будівельними й оздоблювальними роботами.
Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила ЗСУ. Обіймав посаду стрільця.
«У минулому мій брат – морський піхотинець 20-ї окремої бригади морської піхоти спеціального призначення (м. Керч), яка згодом була підпорядкована 7-й дивізії НГУ. На війну пішов зі словами «Дітей беруть, а я буду ховатися?». Мав незалікований перелом ноги, носив пластину: в польових умовах вона змістилася і була причиною болю, який він мужньо терпів. Майже нікому не зізнавався, на медкомісії промовчав про це. Коли мама неодноразово просила берегтися і плакала, мовляв, як на такій нозі втікатиме в разі чого, відповідав: «Ми будемо наступати». Так і загинув – у наступі... Коронна його фраза: «Не партеся, перемога буде за нами!». Друзі та рідні згадують, що у мирному житті часто все зводив до жартів і гумору. А от на війні майже немає фото, де посміхається. Війна зламала людину», – розповів Ростислав Кінах.
Поховали воїна в селі Криничне на Волині, де він жив із родиною.
В Андрія залишилися люблячі рідні, дружина, донька і син.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром