Лучанин у гаражі виготовляє музичні інструменти

12 Лютого 2024, 11:28
Дмитро Березюк 581
Дмитро Березюк

Лучанин Дмитро Березюк у гаражі виготовляє народні музичні інструменти. Перевагу надає тим, якими в побуті колись користувалися українці та, зокрема, волиняни. Оригінальні вироби знаходить у музеях та відтворює їх.

Майстер розповів Суспільному, про матеріали, улюблені інструменти і їх звучання.

Дізнався, що прадід виготовляв скрипки

Зі слів Дмитра Березюка, виготовленням музичних інструментів він займається орієнтовно 10 років. За фахом він – дизайнер і не має музичної освіти. І ніколи не міг подумати, що це ремесло стане його професією. Нині чоловік вміє виготовляти 15 видів музичних інструментів. Самотужки опанував базові навички гри на них.

«Роблю їх, розвиваю і відроджую. Мій прадід робив колись скрипки, я взнав про це, коли сам почав їх робити», — розповів Дмитро Березюк.

Скільки інструментів виготовив за своє життя — майстер гадки немає. Каже, що найбільше зробив сопілок. Зараз виготовляє їх, зокрема, для Центру туристичної інформації та послуг міста Луцька. Інструмент як сувенір купують туристи. Зі слів майстра, вабить подорожувальників, зокрема, те, що сопілки виготовлені із «Лесиного ясена».

Найкапризніша – «волинська ліра»

Найскладніше, зі слів майстра, йому було виготовляти «волинську колісну ліру». На неї витратив приблизно 2 місяці. За зразок узяв інструмент, який зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. Оригінал походить з Шацького району.

«Найкапризніший інструмент, з яким доводилося працювати – «волинська ліра». Ліри дуже тяжко робити, бо вони мають багато нюансів. Впливає на звук все: від вологості у приміщенні до температури повітря», – говорить майстер

Зі слів Дмитра, він також вивчає історію інструментів, які виготовляє. От, до прикладу, ліра – це український традиційний народний інструмент. Але походить він з Іспанії. Ліри використовували в жіночих монастирях.

Найпростішим інструментом майстер називає – «Волинський бекач» або «вабік». Це сигнальний інструмент, який використовували пастухи. Він робиться зі скрученої кори вільхи та пищика, який дає звук.

«Чого пастухи? Бо його можна було зробити на місці, сидячи біля корів на пасовищі. Його використовували замість телефона. Могли там корови пасти, дудіти: давай додому!», – каже Дмитро Березюк.

Ще один волинський інструмент, який нині виготовляє майстер та намагається його популяризувати – це Волинський ріжок. Він знайшов наукову статтю про те, що в Любешівському районі був майстер Яків Любежанин, який їх виготовляв в 70-их роках.

Оригінального інструмента, як розповідає Дмитро Березюк, він навіть в руках не тримав. Але є фотографії, аудіозаписи як інструмент звучав і стрій. І цього йому було достатньо, щоб відтворити інструмент.

Під час повномасштабної війни попит на інструменти зріс

Майстер каже, що його вироби під час повномасштабної війни стали більш популярними. На його думку, усе через те, що українці стали більше цікавитися своєю культурою.

«Є багато інструментів, які існували, але забулися. Їх просто витіснили гармошки чи гітари. Люди під час війни більше стали цікавитися культурою і якось вникати. Довідуватися, що в нас було, якісь інструменти відкривати, гурти», – додає майстер.

Одна із робіт, над якою нині працює майстер – це скрипка, яку виготовляє із «Лесиного ясена». Каже, що це буде інструмент із суцільного шматка деревини.

«Це буде скрипка-довбанка. Зараз я працюю над тим, щоб вивести форму, потім виберу серединку. Я думаю, що вона в мене займе десь місяця два-три. Це буде перша скрипка з Лесиного Ясена», – розповів чоловік.

Як розповів Дмитро Березюк, коли він починав займатися виготовленням інструментів, то не думав, що це стане його професією. А тепер збирається присвятити цьому усе своє життя.

 

Коментар
24/07/2024 Середа
24.07.2024
23.07.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром