Намагався робити все, що в моїх силах: історія бійця з Дубенщини
30 річний Юрій родом із Дубенщини. Вже майже два роки він служить у складі 23 інженерно-позиційному полку Командування Сил підтримки ЗСУ.
Про бійця розповідають на фейсбук сторінці 23 інженерно-позиційного полку.
«Війна мене застала у столиці. Я там працював. Вибухи на світанні свідчили, що починається велика й серйозна війна. Почались евакуації. Я поїхав додому», – розповідає Юрій.
У 2017 році Юрій відслужив строкову службу. Тому у 2022 році для нього армія не була чимось новим. Він розумів, що настав такий час і потрібно діяти.
Вже весною доброволець, разом із побратимами, поїхав у свою першу ротацію. Про те, що він на фронті знав лиш рідний брат-штурмовик та тітка.
Юрій не єдиний син у сім'ї, котрий став на захист Батьківщини. На рік молодший Олександр, ще задовго до лютого 2022 року, ніс службу в одній зі штурмових бригад. Після початку широкомасштабного вторгнення обидва старші сини без вагань одягнули однострій й пішли визволяти країну.
«На жаль, востаннє ми бачились з ним минулої осені. За два дні до його зникнення ми розмовляли телефоном. Після виходу на позиції Олександр більше року вважається безвісти зниклим. Але всупереч усьому ми надіємось, що він живий», – з сумом, про рідного брата говорить Юрій.
Також Юрій розповідає про те, що саме діти надихають військових на ще більшу боротьбу.
«Дитяча підтримка, малюнки, вироби – безцінні. Бліндажі обклеєні дитячими малюнками, а листи носимо в бронежилетах. Зі мною завжди малюнок мого сина. Він намалював сонце і нашу сім'ю. Цей аркуш паперу для мене наче оберіг. Діти і їхня віра в ЗСУ не дають нам опускати руки», – розказує військовий.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром