Пройшов шлях від солдата до головного сержанта: історія волинського тероборонівця на псевдо «Ворон»
Волинянин Андрій на псевдо «Ворон» є головним сержантом третьої стрілецької роти батальйону Луцького району Волинської бригади тероборони.
Таке псевдо обрав, бо свого часу на нього (затятого читача ще з дитинства!) велике враження справив роман українського письменника Василя Шкляра «Чорний ворон. Залишенець», повідомляє пресслужба 100 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Свого часу Андрій відслужив строкову службу, а 17 березня 2014 року він знову став до лав ЗСУ – протистояти російському вторгненню в Україну.
До речі, саме батальйон Луцького району першим з підрозділів Волинської бригади тероборони взяв безпосередню участь у бойових діях. У березні-квітні 2022 року бат прикривав північно-західні підступи до Києва, де й мав перші втрати.
«Ворон» безперервно служить у війську з 2014-го – пройшов шлях від солдата до головного сержанта.
– Пропозицій обійняти офіцерську посаду й одержати первинне офіцерське звання за роки служби не бракувало. Але в мене є відчуття, що перебуваю якраз на своєму місці й можу приносити якнайбільшу користь саме тут, – скромно каже Андрій.
У вже далекому цивільному житті «Ворон» працював у Головному управлінні статистики у Волинській області. А ще захоплювався фотосправою та сплавами на байдарках поліськими річками.
– Один із моїх улюблених маршрутів – з озера Люб’язь під Любешевом на Волині – до озера Нобель на Рівненщині. Зазвичай проходили його з друзями за дві доби – з неодмінною ночівлею в наметі, – усміхаючись розповідає волинський тероборонівець.
Вдома на Андрія чекають з Перемогою батьки – Володимир Якимович та Катерина Іванівна. А ще – улюблені племінники, Софійка і Матвійко:
– Ми стоїмо тут, на сході України, за свою рідну землю, за свої родини. Наша мета – відновлення суверенітету та територіальної цілісності держави в кордонах 1991 року – і ми, поза всяким сумнівом, цієї мети досягнемо!
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром