Герої без зброї: рятувальник із Закарпаття розповів, як працював під ворожими обстрілами у Херсоні
-
-
>
-
>
-
>
684
Сергій Лупей із Закарпаття вчився на зварювальника, але вже 18 років рятує людей.
Коли Сергій добирався пішки в училище, поруч був підрозділ ДСНС. Тож він завжди дивився, які рятувальники статні, у формі ходять. Тоді він подумав, що хоче стати рятувальником і згодом його мрія збулася, розповідає Головне управління ДСНС України у Закарпатській області.
Рятувальник постійно виїжджає для ліквідації наслідків ДТП чи інших надзвичайних подій та вже встиг побувати на ротації в Херсоні. Тут чоловік майже без відпочинку допомагав зашивати вікна фанерою в обстріляних домівках.
«Одну хату зробимо, іншу обстрілюють. Тож знову є робота, йдемо і ту хату робити. Буває, працюємо в людини, вікна зашиваємо, а неподалік вже в іншого сусіда вікна повилітали. Коли перестали бити – ідемо туди закривати вікна, бо вже той сусід прийшов і каже: «Хлопці, допоможіть, будьте добрі». Ну а як тут людину напризволяще кинеш – пішли і йому закрили. Людина нам подякувала і ми собі довольні, що виконали роботу, пішли далі», – розповідає Сергій Лупей.
І зрозуміло, що загарбники не обмежувалися поодинокими будинками – вони страшенно полюбляли спрямовувати ракети в місця скупчення людей:
«Постійно били по дитсадках, по відділку поліції, по лікарні. Мені розповідали про молодого лікаря, який тільки влаштувався в лікарню на стажування. Тут прилетіло – і все. Він загинув...»
Аби повернутися цілими до власних родин, Сергій із колегами вирішили, що ключ до безпеки в таких умовах – це згуртованість:
«Якщо десять чоловік нас було, то десятеро ми працювали на одній хаті. А коли був обстріл, то наш командир давав нам вказівку ховатися. І всі ми ховалися. Потім переставало бити і ми йшли собі далі працювати. І так ми ніколи нікого не покидали. Ми як разом прийшли – так разом і маємо піти», – переконаний він.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
