На Волині відбувся незвичайний артреабілітаційний проєкт для дітей з усієї України

В інтеграційному центрі «Замлиння», який діє в однойменному селі на Любомльщині, вже вдруге пройшов артреабілітаційний проєкт «Різдво в теплих долонях».

Провели його для дітей, потерпілих від війни, з малозабезпечених сімей та з важкими життєвими обставинами, сиріт та напівсиріт, вимушено переселених дітей зі східних регіонів України. 

Автор ідеї – художниця, громадська діячка, арттерапевтка Тетяна Мялковська, організатор проєкту – ГО «П'ятерня». Партнер проєкту – Центр інтеграції «Замлиння», який очолює отець Ян Бурас.

Проєкт реалізований за кошти американських партнерів Ukrainian Cultural and Humanitarian Institute (UCHI) в особі Степана Галущака та інших українських та закордонних благодійних організацій.

В інтеграційному центрі «Замлиння» на початку повномасштабної війни знайшли прихисток сім’ї переселенців, а починаючи з червня Тетяна Мялковська організувала вже п'ять таких артреабілітаційних таборів для дітей.

Спочатку вони мали назву «Теплі долоні», а під час новорічно-різдвяних свят перетворилися на «Різдво в теплих долонях». Назва дуже символічна, адже, як розповідають волонтери, їдучи сюди, мали намір поділитися з дітьми знаннями, турботою і теплом. 

У двох січневих турах «Різдва в теплих долонях» основною ідеєю було саме свято Різдва: фундамент сімейної атмосфери, традиція Святвечора та святкового побуту, вивчення традиційних українських колядок, щедрівок, вертепу, приготування традиційних страв, вбирання в український національний одяг. 

Артреабілітаційний проєкт «Різдво в теплих долонях» пройшов на Волині

Щоденні літургії та мотиваційні промови надавали основної значущості та духовної основи проєкту. Духовна підтримка священника Яна Бураса виробляла в дітей емоційний імунітет та самосвідомість. Постійна робота з психологами допомогла витіснити та пропрацювати стрес і перевести його в сильний ресурс. 

В основі майстер-класів також поклали українські традиційні народні ремесла: гончарство, іконопис, вибійка, створення традиційного дідуха, виготовлення традиційних різдвяних костюмів для вертепу та Зірки. Діти створювали власні картини, малювали ікони, розписували екосумки, дивилися та обговорювали фільми.

Для цього Тетяна Мялковська запросила відомих волинських митців – гончарів Валерія та Раю Ленартовичів, іконописця Галину Черниш, а також флористку-декораторку Вікторію Пастерук, майстер-шефа Дмитра Яцину, лікарів Лесю Гнатюк та Ірину Мороз, психологів Віктора Коширця та Інну Бурду.

Валерій Ленартович

Заняття з гончарства

Заняття з гончарства

Заняття з малярства

Заняття з малярства

Благодійники з України та з-за кордону, зокрема американські партнери Ukrainian Cultural and Humanitarian Institute (UCHI) та Стефан Галущак, Всеукраїнська ліга українських жінок та інші, виділили кошти, за які закупили необхідні художні матеріали, іграшки, подарунки, повністю забезпечили повноцінне чотириразове харчування і перебування учасників зміни, оплатили комунальні послуги, роботу кухарів, вартість інвентарю, засоби гігієни тощо.

На Святвечір діти самі готували кутю, ліпили вареники.

Діти ліпили вареники для святкового столу

Також із дітьми працював психолог.

«Контингент дітей, звичайно, складний, тому що вони травмовані, діти переживають війну так, як і дорослі. І є багато складнощів у цих переживаннях. Тому, окрім групової роботи, яку ми проводили (різних майстер-класів, руханок), діти підходили індивідуально, ми допомагали їм розкриватися. І поступово почали більше спілкуватися і посміхатися, більше стало позитиву. І тому такі проєкти є важливі, тому що ми одразу бачимо значний прогрес», – розповідає психолог Віктор Коширець.

Колектив волонтерів та тренерів

Оскільки проведення табору співпало із Різдвом, Водохрещем та Старим Новим роком, не обійшлося без колядувань, віншувань і водіння «Маланки».

Діти із задоволенням вивчили вірші та колядки, розігрували сценки.

Святкування Старого Нового року

Отець Ян здійснив освячення води

Серед учасників, які приїхали в Замлиння, були й сини та доньки загиблого воїна з Волині, які ще вдома наколядували понад дві тисячі гривень і всі кошти передали на Збройні сили України.

Після смерті батька тепер за найстаршого в родині – син Віталій. Він навчився грати на гітарі, бо пообіцяв зробити це татові, коли той їхав на війну.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Сюрприз для шістьох дітей загиблого героя: як кияни порадували малечу з Волині

Для інших дітей «Різдво в теплих долонях» запам’яталося тим, що допомогло відволіктися від війни та стресу, смачною їжею, новими знайомствами і навіть тим, що тут можна було спати самому вночі:

Авторка ідеї та організаторка проєкту, відома волинська художниця та арттерапевтка, засновниця артстудії «П'ятерня» Тетяна Мялковська зізнається, що такої сильної та великої концентрації любові, щирості, світла і життя як на цих таборах  у Замлинні не мала ніде і ніколи.

«Загальний настрій проєкту, за словами дітей, був такий: «Ми в Раю». І справді про цей настрій свідчили сльози розлуки в кінці табору. Я зрозуміла одне, що я стала узалежненою від цієї роботи, від цих дітей і від такого стилю життя. Це, мабуть, складний процес дії адреналіну, позитивних емоцій, реалізації від бачення швидкого позитивного результату. Але є факт: емоції зашкалюють», – розповіла Тетяна і поділилася, що знову планує наступний тур артреабілітаційного проєкту в Замлинні.

Тетяна Мялковська

Отець Ян Бурас