Пироги з цинамоном та абрикосами
3173 
На цих вихідних мені вдалося вперше побувати на V Міжнародному літературному фестивалі «Фронтера». Було багато слів, які потрапили в душу.
У суботу говорили про спільність. Про відчуття, яке дуже складно описати словами, але якого нам останнім часом не вистачає. Письменник, поет і військовий Павло Коробчук пригадував, як в його дитинстві бабуся пекла пироги з цинамоном (якщо хто не знає, то це кориця) і розповідала казки.
І чомусь пригадалися літні пироги моєї бабусі з абрикосами, справжніми, стиглими донецькими абрикосами, які пахнули сонцем і степом. Їх клали не лише в пироги, а й в каші, смажене м'ясо, з них навіть готували самогон. Там далеко, за 1 300 кілометрів звідси, у будинку, якого вже немає, де було затишно і хотилося сховатися від грози, теж пекли піроги і розповідали казки. А ще садили картоплю, складували сіно в копи, гнали корів на випас, розповідали казки та співали про Сагайдачного, який «проміняв жінку на тютюн та люльку». Це якщо про спільність говорити просто.
Про спільність – це коли пам'ятник композитору Миколі Леонтовичу з Покровська під обстрілами вивозять до Вінниці. Сподіваюся, що вивезли тимчасово.
Про спільність – коли університет з окупованого Донецька переїздить на Вінниччину і носить ім'я Василя Стуса.
Коли твої пращури втікали від османських окупантів з Балкан в Україну, потім від радянських – із запорізького села на Донеччину, а вже в цьому століття – від російських. Це теж про спільність. Коли питають, чому не їдеш в іншу країну, не відповідаю. Бо про спільність – складно, а простої відповіді у мене немає.
Може через те, що незнайомий мені хлопчина-сирота загинув за 1 300 кілометрів від свого дому, біля дому, якого немає і, де колись пекли пироги з абрикосами, які пахнуть донецьким степом. Може не хочу більше втікати, просто планую співати про козаків та сіренького котика своїм онукам тут.
На міжнародному літературному фестивалі «Фронтера» говоритили ще про любов, яка «ніколи не перестає», надію, яка дає сили жити, втрату, ідентичність та українську літературу. На сцені було не лише багато цікавих спікерів, а й емоції, які нам всім точно потрібні.
А ще на «Фронтері» говорила письменниця, історикиня Олена Стяжкіна, моя колишня викладачка з Донецького національного університету імені Василя Стуса. І це також про спільність.
Читайте також: «У мене все. – Добре». Ніч обстрілів у Києві
Читайте також:
- Культура
До сліз: співачка родом із України у Нідерландах виконала легендарний «Щедрик» та розповіла про походження пісні
- Миколаїв
Онука засновника миколаївського зоопарку Валентина Попова-Леонтович відзначає свій 90-річний ювілей
- Миколаїв
Миколаївський зоопарк відзначає 124-й День народження
- Культура
До сторіччя світового турне Української республіканської капели «Щедрик» виконали у 17 країнах