«Десь на набережній в Мукачеві..»

«Океан Ельзи» презентував першу пісню зі свого нового альбому «Той день». 

Вона має назву «Мукачево» і розповідає про те, як маленький хлопчик, який народився у цьому невеликому закарпатському місті, став голосом покоління тих, «кому болить».

Святослав Вакарчук з’явився на світ саме у Мукачеві, звідки родом його мама. Як поділився в одному зі своїх нещодавніх інтерв'ю музикант, вона поїхала народжувати на Закарпаття, бо у Львові його батьки тільки закінчували університет і були досить незаможними.

А вже потім родина повернулася до Львова, де 12 жовтня 1994 року і виник гурт «Океан Ельзи».

У 2024-му «Океани» відзначатимуть ювілей – своє 30-річчя. З цієї нагоди у жовтні вони дадуть концерти (чотири поспіль!) у київському Палаці спорту.

Як сказав сам Вакарчук, «Мукачево» – дуже дорога й особлива для нього композиція. 

«Хоча ця пісня звучить як автобіографічна, вона – про всіх нас. Слухаючи її, кожен може знайти себе, згадати чи усвідомити свої «мукачево», «львів» чи «поділ», – поділився він.

Музикант попросив шанувальників не просто слухати, а почути, відчути й зустрітись із тим хлопчиком чи дівчинкою, підлітком, юнаком чи дівчиною всередині себе і запитати: «ким ти був? ким ти є? тобі й досі «болить»?

І в коментарях на ютубі, під анімаційним кліпом до пісні «Мукачево», українці влаштували справжній флешмоб – почали розповідати свої особисті, зворушливі історії, які не можливо читати без сліз:

bazanovaolya

Десь на бульварі я в Маріуполі, там де квітне у червні акація, 

де від запаху моря і пахощів, жити хочеться в безкінечності... 

Запитала би себе дівчинку, чи повірю я, 

що на старості жити буду на чужині я... 

Як мені болить

yuliya6834

Десь на Салгірці у Сімферополі, 

Де гуляла з коханим студенткою, 

Я зустрівши б себе теперішню, 

Не змогла б зрозуміти, як воно, 

обіймати дитину залякану, серед ночі тривогой піднятую, 

проклинати ворога клятого, і тримати надію, 

що вернемо, все в нас вкрадене... 

Не одно воно покоління, кому зараз болить!

irynayakovlieva6602

Десь у парку в Маріуполі, 

де кохання вперше відчула я, 

Запитала б себе безтурботну я, 

Чи повірила б що стану людиною з міста спогада, 

міста, яке всім болить.

alina312

Десь у Сєвєродонецьку, де пил і вогонь, 

Де вчора був дім, а сьогодні – полон, 

Там вітер шепоче про спогади міст, 

І мрії про мир ще живуть серед сліз.

marysmlk

Десь в Донецьку в дворі під гітару 

Я співала пісні щиро пристрасно 

Ще не знала що хвиля зневіри 

Розшматує родину ненависно 

Що назавжди залишуся зірваним 

Без коріння, дому, минулого 

Поколінням, тих, кому болить.

oksi.6912

Десь на березі моря Каховського, 

там, де верби, і хмари, і сонце сідає 

я б зустріла засмаглу дівчинку, 

ту, що в мріях за обрій літає. 

Посміхнулася б їй та промовчала. 

Хай щаслива живе і не знає, 

що немає нічого вічного, навіть моря.... 

Що їй судилося стати голосом покоління тих, кому болить...

AndriiKor-z6d

Десь в Кирилівкі, на Бірючему. 

Ми із друзями знову зустрінемось! 

Захід сонця в лимані спровадимо, 

Відбудуємо - все що розграблене, 

Оленів і дельфінів побачимо! 

Комарів і медуз нагодуємо, 

Бо вони так за нами скучили.

Lora_Nes

Десь далеко в Луганської області 

Ми ховалися поміж селами 

Коли в нас стріляли голосно 

Але будучи під прицелами 

Знали - Україна назавжди 

З поколінням тих кому болить…

oleksiynovichkov8690

Десь у Харкові, на краю Салтівки, 

Там, де сонце сходить вранці, 

Погуляв би я алеями 

Що хранять у своїй памʼяті, 

Як маленьким, курчавим, хлопчиком, 

Бігав з друзями по району, 

граючи в «козаки-розбійники». 

VictoireKu

Десь в селі під Миколаєвом, 

мій дідусь сидів і згадував 

Як радянська влада вигнала всю сім'ю з землі, де зелено 

Де збирав гриби з повстанцями, де матуся прала одяг їх 

І спитав себе маленького, чи готовий він побачити, 

як русня прийде на Південь ще

poet_bigmum

Десь у літньому Севастополі я шукаю вкраїнський прапор 🇺🇦, Відчуваю я у дванадцятім, що біда скоро прийде раптом , 

І спитала б я в тої дівчини, що за рік вперше стане мамою, 

Чи хотілося берегинею покоління війною зраненім? 

Покоління тих, кому болить… Тих, хто не мовчить…

ОльгаПетренко

На Алею Героїв в Чернігові 

Вона носить квіти хлопчику, 

Із котрим у Сумах усміхнені 

Біля фонтану бігали десь в 90-х… 

Він став щитом і памʼяттю покоління тих, Кому болить…

DmitriyDolia

Бiля Драма у Маріуполі 

Я зустрів би себе там юного, 

коли вперше я був закоханий і душа була світлом сповнена, 

І спитав би мене той підліток: 

Чому очі у мене стомлені... 

Відповів би я: просто очі ці 

Покоління Тих Кому Болить...

IrinathecycleoflifeSha

Десь на площі Свободи в Харкові 

Підніму в небо очі заплакані, 

Пригадаю я всіх кого втратили, 

І спитаю у себе теперішній 

Чи хотіла б я бути голосом, покоління тих кому болить…

Анна Кольвах

Десь на набережній в Очакові, 

Де шумить наше море Чорнеє 

Були щасливі ми родиною... 

А тепер нам всім болить.. 

Бо обстріл не мовчить...