Як у 90-ті користувалися пейджерами
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
892
Ситуація у Лівані, коли вибухнули пейджери бойовиків підтримуваного Іраном угруповання «Хезболла», змусила людей зацікавитися й пригадати історію забутого приймача викликів.
Пейджер – пристрій одностороннього зв'язку, який на дисплеї відображає короткі повідомлення від відправника. Приймачі з'явилися ще на початку 1950-х років, але як пристрій персонального вжитку поширилися у 80-90-ті роки.
Функції відповісти на повідомлення своїм текстом не передбачалося. Та й сам відправник не міг надіслати есемеску самостійно. Потрібно було спочатку зателефонувати зі стаціонарного телефону до операторів мережі й обов'язково вказати, від кого це повідомлення.
«Ти надиктовуєш текст, а «телеграфна пані» набирає СМС і надсилає», – пояснила роботу пристрою одна з опитуваних, Ольга.
Оператор позначав повідомлення кодовим сигналом, унікальним для кожного пейджера. А про надсилання нової есемески можна було дізнатися від характерного «біп», через що пристрої називали «біперами».
В Україні у 90-ті пейджери були щось на зразок елементу багатства та моди. Ними користувалися працівники «швидкої», міліція і люди з грошима. Бувало, пристрій показово прикріплювали до паска, аби підкреслити свій статус. Ближче до 1997 пристрої стали більш звичними й поширеними. Як згадують сучасники, були й ті, які ні разу не скористалися пейджером, а одразу перейшли на телефони.
«Я особисто не користувалася, але знаю, що за них була абонентська плата. І чимала, як на той час. Користуєшся чи ні, а кожен місяць мусиш сплачувати кошти. У другій половині 90-х пейджери були переважно у хлопців в малинових піджаках. До 1999 року у мене серед знайомих не було жінок, у яких був би власний пейджер. У студентів їх також не бачила. Але це стосується Донеччини, в інших регіонах, може, було по іншому», – розповіла Ірина.
Мінусом пейджерів було те, що якщо його власник був «поза зоною доступу», то міг пропустити повідомлення, або ж отримати його запізно. Щоб уникнути цього, іноді замовляли кількаразове надсилання повідомлення.
Наразі пейджерами користуються на виробництвах, де є ризик вибуху газоповітряної суміші. На відміну від смартфонів, приймачі не створюють іскру. Їх застосовують спецслужби та лікарі за кордоном під час роботи з чутливими медичними приладами.
Пейджери, як зброю, використала ізраїльська розвідка «Моссад», заклавши у них вибухівку. По всьому Лівану та в деяких районах Сирії вибухнули сотні кишенькових пейджерів. Загинуло 12 людей, зокрема і члени угруповання «Хезболла». Також відомо про понад 2700 поранених.
