Смерть або полон
4.04.2022 року.
Цей день для мене став днем, який змінив усе моє подальше життя.
Час, який принижував, ображав, рвав на шматки, позбавив на 6 місяців прав людини та свободи. Але він навчив вірити й цінувати сьогодення. Усе цінувати. Не планувати на сто років в перед. Є тільки сьогодні. Людей цінувати та любити за те, що вони просто є у твоєму житті.
Я вірила, що попри усе, що мені говорили у полоні, вдома мене люблять і чекають. Я поїду додому. Як би не виривало душу, я вірила. Не здавайся!
Усе в житті приходить вчасно.
Цей період «там» для мене залишить слід… великий слід.
Сьогодні я плакала від того, що я вдома, а рік тому дівчинка з розтріпаним волоссям, сльозами на очах сиділа тихо у холодному куточку і мріяла про дім.
Важкі етапи життя бувають в усіх, але завжди знайдеться саме та людина, яка буде вам допомагати. У мене була моя дитина, з якою я говорила і водночас плакала, бо не могла їй дати те, що дають мами на волі.
Зрозуміла, що це просто треба прийняти, тому що нічого не залежить у такій ситуації від тебе. Прийняти її такою і відпустити. Хай все йде саме. Стає легше. Ти чекаєш, просто чекаєш. Віриш. Надієшся. Але, не здаєшся, хоча відчай і надія ходили разом.
І знову тебе розриває на маленькі шматочки, ти збираєш себе до купи. Хочеш плакати, кричати бігти та металева решітка тебе не пускає. Не здавайся!
Я повинна була пройти це, як інші дівчата та хлопці, які виконували свій військовий обов'язок. Смерть або полон.
Люди живуть заради людей. Час, який показав, якою я можу бути сильною та терплячою.
***
Мар'яна Мамонова – українська медикиня з Рівненщини, військовослужбовиця, капітан Медичної служби Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. Мар’яну та ще понад 200 українських військових, які боронили Маріуполь, обміняли на Віктора Медведчука і російських військових. Жінку звільнили з полону на останніх тижнях вагітності, 25 вересня 2022 року у Луцьку вона народила дівчинку.