Добре бути жінкою в Україні
У мого тата був один неполіткоректний та ще й гендерно маркований жарт, проте нині трохи доречний.
Знаєте, чого жінки в Україні такі розумні, гарні й сильні? Бо ми не винищили свій кращий генофонд інквізиціями.
Жарт жартом, але ми мало говоримо про те, як добре бути жінкою в Україні. Звичайно, проблеми є, і у чоловіків, до речі, теж. Але в історичній перспективі, що минулого, що майбутнього, добре бути жінкою в Україні.
У часи Київської Русі ми, як рівні, вчилися читати й писати, а дехто, як-от Королева Анна, ще й вчили своїх чоловіків (за сумісництвом короля Франції). Ми князювали, воювали, мстилися й перемагали, як княгиня Ольга.
Українська історія й література надміру романтизує життя Роксолани, яка, окрім того, що фліртувала з султаном і їла трояндове варення, зробила грандіозний культурний і соціальний переворот в Османській імперії й була великою дипломаткою.
Козацькі дружини не просто чекали чоловіків із походу, а вправно керували великими домогосподарствами, перетворивши Україну ще тоді на велику експортну державу.
Леся Українка мандрувала вільно й більше за багатьох сучасних тревел-блогерів, паралельно підіймаючи складні філософські теми у своїх сміливих творах. І навіть Юлію Тимошенко ми, на щастя, багато разів НЕ обрали президентом не через те, що вона жінка.
У нашій культурі та літературі, народних піснях і жартах, жінка завжди керує. І я чомусь впевнена, що ще побачу день, коли жінка керуватиме Україною. А поки – контролюємо дотримання своїх прав і виборюємо нові.
P.S.: але не дуже гнобімо чоловіків, з ними життя цікавіше.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром