Що ти поширюєш – силу чи біль?
Декілька слів щодо останніх новин. Хто не знає: росіянські недолюдки розстріляли військовослужбовця Збройних сил України за гасло «Слава Україні», знявши це на відео.
Мережею зараз шириться купа фото, люди постять собі цю новину в сторіс, в тому числі й відео самого розстрілу.
І я хочу нагадати, для чого ворог фільмує свої звірства на камеру. Щоб ми потонули в люті та захлинулися болем і були неспроможні залишатися дієздатними.
Найгірше те, що ми власними руками робимо цим тварюкам прекрасну послугу.
Чим? Тим, що безвідповідально поширюємо чутливий контент, який травмує. Отримати травматичний досвід можна не лише ставши його учасником. Достатньо бути свідком, який переглядає новину про страшну подію за певних умов.
У випадку українців це вторинна травматизація, бо такого шокуючого контенту за час повномасштабної війни було на нашу долю достобіса та більше. Врахуйте ще колективні травми минулого, які передалися нам так чи інакше генетично – Голодомори, репресії, війни і т.д.
Коли ми поширюємо своє ставлення до події словами, картинками, фрагментами фото, які дозволяють «дозувати» сприйняття, поруч із болем, ми даємо час своїм співгромадянам змірятись із власними можливостями й прийняти власне рішення, даючи відповідь на запитання: «А чи маю я зараз ресурс та готовність вивезти це?».
Саме тоді, коли ми поширюємо власне ставлення до події та свідчення, а не контент із подробицями жахіть, ми розділяємо суспільно цей біль і можемо опрацювати жах усвідомлення факту злочину.
Ми множимо силу і гордість, спільно горюючи про втрату.
Репостячи повне відео з УСІМА подробицями страти, без жодного попередження, на кшалт «зараз буде чутливий контент», без повного блюру і приміток на відео «це чутливий контент» та заглушення звуків, просто розповсюджуючи відео з усіма подробицями розстрілу, навіть із блюром, ви робите беззбройними, не залишаючи вибору тим, хто не готовий/ не готова зараз сприймати це, бо це РЕАЛЬНО ТРАВМУЄ!
Таким чином із необачності ми забираємо в себе ж самозарадність і збільшуємо навантаження на моїх колег, у яких і так черги.
Ще раз: ми робимо послугу ворогові, бо вони хочуть, аби ми зламались і перестали жити. Щоб ми втопились у горі.
Словом і картинкою можна відродити життя. А можна вбити і зламати.
Давайте будемо брати з цієї історії неймовірну силу, яку показала Людина, гідно прийнявши смерть з «Слава Україні» на вустах. І не будемо множити слабкість безвідповідальним поширенням контенту з жахливими подробицями злочинів.
Вистачає того, що це вже розшерили ЗМІ.
Давайте будемо уважні та турботливі один з одним. І не додаватимемо в цю пожежу вторинної травми ще більше бензину.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром