Бахмут. Стабілізаційний пункт. Він лежав на газоні
«Він помер не так давно, бо ше не холодний і досить еластичний»…
Мені і досі трохи ніяково від цих надто холодних думок, які промайнули в моїй голові, коли ми перекладали в чорний пакет тіло нещодавно померлого воїна. А вже потім прийшли геть інші емоції…
Бахмут. Стабілізаційний пункт.
Він лежав на газоні; певно місця і умов в приміщенні не було. Поруч ще пустий мішок. Над ним бідкався один чоловік, попросив допомоги. Видав рукавиці. Знімає з мертвої, синювато-жовто-сірої скрученої руки годинник, дає мені. Кладу в кульок – до паспорта і ще якоїсь дрібнички. Останні речі хлопця….
«Як їх мало??? Це все, з чим помер», – чергова швидка думка…
І знову зупиняю погляд: паспорт…
Там же прізвище, ім‘я є. Приходить розуміння. Це ж чийсь тато, чоловік, брат; і я ось вже бачу - його більше немає. А вони там вдома просто чекають. Бояться. Очікують може на відповідь в чаті «як ти?». І лише кілька людей, в тому числі ми, знаємо, що він вже на щиті… що вже не відповість нікому. Ніколи…
Впевнений, досвідчені вояки певно пройшли ці емоційні речі вже давно, а про парамедиків і хірургів в цих точках я взагалі мовчу: що в них в головах? Як вони сплять? Що їм сниться? Їм, певно, ще гірше за мертвих... А може просто звикли…
А ми ось такі, ще не звиклі. Ніби й мертвих не раз бачив, і рани різні, кінцівки відірвані. Але лиш у Бахмуті, над цим пакетом, біля цього вояки, в голові сталось щось інше. Просто невимовний, дуууууже великий жаль за цим братиком, за цією людиною, яка відійшла і відкрила у ще одній українській сім’ї вічну пустоту….
Після таких випадків ти ніби прикипаєш до моментів, до обставин, до тих хто поруч. І ось Бахмут вліз мені десь під ребро і вимагає – вертайся.
Тому не питайте: чому ти туди їздиш? Навіщо ризикуєш? Це дебільні питання. Ми там треба. Там вже частинка нас.
І тепер ми мусимо помогти цим хлопцям, які цілодобово латають наших поранених. Наших!!!
У Бахмуті нині зосереджено чи не половина дотичних нам підрозділів. Там вся Україна, там маса волинян, і для багатьох з них єдиним мостиком виживання після поранення буде стабілізаційний пункт.
Персонал звернувся до нас з благанням про генератор, який зможе закрити повністю потребу пункту у електриці потужністю до 30квт.
Ми вже знайшли кілька варіантів потужних дизельних генераторів, які в терміновому порядку їдемо оглядати і купувати.
В терміновому порядку, друзі, бо це Бахмут. Там ніхто нічого не планує на наступний тиждень. Там все треба на вчора.
Помагайте. Поширюйте. Бийте в набати. Ми мусимо це зробити швидко. Ми вже їдемо купувати генератор в кредит, а потім цей борг закриємо, я впевнений.
Тримаймо стрій.
Ціль: 400 тисяч (350 - генератор + доставка + мобільна платформа)
- 5169360018370126 – картка Приват, Pavlo Tsapiuk
- 4441114459143325 – Картка Моно, Pavlo Tsapiuk
- UA493052990000026006040805563 (Гривня) – Благодійна організація «Благодійний фонд «ЮАРТ ЛАЙВ», ЄДРПОУ: 44664829
- SWIFT зза кордону: BENEFICIARY PAVLO TSAPIUK, IBAN - UA473052990000026204883018148, BANK OF JSC CB PRIVATBANK, 1D, HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE, SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
- PayPal: [email protected] (USD)